Не викликає подиву той факт, що Україна стала першою країною, яка на законодавчому рівні урегулювала та реалізовує на практиці застосування санкції, яка має винятковий характер, а саме стягнення в дохід держави приватних активів.
Очевидним є те, що поштовхом до таких дій з боку держави стала військова агресія російської федерації проти України та, як наслідок, понесені Україною численні збитки, в тому числі матеріальні, які вимагають негайної компенсації зі сторони агресора та суб'єктів, які сприяють його військовій агресії.
Винятковість даної санкції полягає в тому, що її можна застосовувати лише в період дії правового режиму воєнного стану та за наявності попередньо накладеної санкції на активи суб'єкта у вигляді їх блокування.
Основний законодавчий акт, що регламентує застосування санкцій, в тому числі і стягнення приватних активів в дохід держави є Закон України “Про санкції” (надалі - Закон).
Положеннями даного Закону, санкцією, серед інших, визначено стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону, санкція у вигляді стягнення активів може бути застосована до:
- іноземців та осіб без громадянства;
- іноземних юридичних осіб;
- українських фізичних осіб, які здійснюють терористичну діяльність;
- українських юридичних осіб, які здійснюють терористичну діяльність або знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, або у яких є частка Російської Федерації.
Що стосується механізму реалізації санкції у вигляді стягнення приватних активів, то підстави, умови та порядок їх стягнення передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) та вищевказаним Законом.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 283 прим.1 КАСУ, позовна заява про застосування санкції, передбаченої пунктом 1 прим.1 ч. 1 ст. 4 Закону, подається до Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС).
Варто пам'ятати, що передумовою та підставою для подання відповідної позовної заяви є наявність у суб'єкта санкції у вигляді блокування активів та діючий правовий режим воєнного стану.
З указаною метою, у відповідності до положень вказаного Закону, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України чи Служба безпеки України звертаються до Ради національної безпеки і оброни України (надалі - РНБО) з пропозиціями щодо застосування санкції у вигляді блокування активів.
Рішення про застосування санкції у вигляді блокування активів приймається РНБО та вводиться в дію відповідним Указом Президента.
Щодо процесу розгляду справи в суді, то він включає в себе наступні етапи:
- Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07. 2014 року “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України”, саме Міністерство юстиції України звертається до суду з позовами та бере участь у справах про застосування стягнення активів.
- ВАКС розглядає справи про застосування стягнення активів як суд першої інстанції колегією із трьох суддів ВАКС протягом десяти днів з дня надходження позовної заяви до суду. Упродовж двох днів особа, на яку може бути накладена санкція, має право подати відзив на позовну заяву.
- За наслідками розгляду ухвалюється рішення про задоволення позову або про відмову в задоволенні позову. Копія рішення надсилається на офіційні електронні адреси сторін та публікується на веб-сайті ВАКС. Рішення може бути оскаржене протягом п'яти днів з дня його проголошення.
- Апеляційна палата ВАКС вирішує справи про застосування конфіскації активів як суд апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги до суду. За наслідками розгляду може бути ухвалено таке рішення:
- залишення скарги і рішення без змін;
- зміна рішення;
- скасування рішення і ухвалення нового рішення.
Постанова Апеляційної палати ВАКС набирає чинності негайно і не підлягає касаційному оскарженню. Копія постанови не пізніше наступного дня публікується на сайті ВАКС.
Варто також зазначити про те, що при зверненні до суду з відповідним позовом, законодавство України зобов`язує Міністерство юстиції України обґрунтувати, що застосування стягнення активів є тим оптимальним заходом, який дасть змогу досягти легітимної мети. Для цього необхідно довести, що застосування менш обтяжливих заходів, наприклад блокування активів, не зможе досягнути поставлених цілей і що альтернативи стягненню немає.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного суду України від 7 квітня 2020 р. у справі N 916/2791/13, Верховний Суд України вказує на те, що при прийнятті відповідних рішень, суд повинен враховувати співмірність застосування вказаної санкції зі шкодою, що завдана інтересам суспільства діями відповідного суб’єкта.
Окрім того, оцінюючи пропорційність втручання у право на вільне володіння, суд, у першу чергу, враховує, що захід у виді стягнення в дохід держави є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхідністю досягнення цілей - захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичної діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, в умовах правового режиму воєнного стану.
Відтак, дотримання судом принципу пропорційності втручання у право на вільне володіння дає змогу структурувати свою аргументацію, роблячи процес здійснення правосуддя загалом і судові рішення зокрема більш зрозумілими й прозорими для суспільства, тим самим підвищуючи авторитет судової влади.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все повʼязане законодавство та аналітику від експертів. Замовте презентацію прямо сьогодні.
