Близько 70% усіх корпоративних спорів, які розглядаються господарськими судами, виникають у товариствах з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ). Викликано це не лише тим, що в Україні зареєстровано понад півмільйона юридичних осіб цієї організаційно-правової форми. Основним джерелом таких конфліктів була нормативна неврегульованість, недосконалість формулювань положень нормативних актів, законодавчі колізії у даній сфері. Закон України "Про господарські товариства" 1991 року вже давно морально застарів та був не в змозі здійснювати регулювання ТОВ у сучасних умовах. З прийняттям та набуттям чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон) деякі питання отримають більше детальне регулювання. Очевидно, що і судова практика розгляду справ щодо корпоративних спорів та корпоративних прав також зазнає змін.
Вже зараз очевидно, що Закон містить положення, які заповнять прогалини у регулюванні правовідносин у ТОВ та на нормативному рівні закріпить ті позиції, які формувалися судовою практику, виходячи з принципів розумності, справедливості, верховенства права. Пропонуємо розглянути більш детальне тільки на деяких з них.
Одними з найгостріших питань у спорах про захист корпоративних прав є:
- момент набуття учасником корпоративних прав
- визначення кворуму загальних зборів учасників ТОВ
- порядок та момент припинення корпоративних відносин
Момент набуття учасником корпоративних прав (вступ, купівля, спадкування)
Згідно із законодавством, чинним до прийняття Закону, установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні були містити відомості про розмір часток кожного з учасників. Внесення змін до статуту товариства належало до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ. Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подавались установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі та примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР.
З огляду на таке нормативно-правове регулювання судовою практикою, яка знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого господарського суду від 25.02.2016 №4, було сформовано підхід до визначення моменту, з якого особа, що набула частку у статутному капіталі ТОВ стає учасником цього товариства. А саме, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникало з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Набуття права власності на частку в статутному капіталі надавало третій особі право на вступ до ТОВ. Право участі у ТОВ або ТДВ вважалось особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувалось. Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набувала тільки з моменту вступу до товариства, що мало бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. Закон не пов'язував момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями ст. 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі було визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Далі - Закон про державну реєстрацію).
Новий же Закон більше не відносить відомості про розмір часток кожного з учасників ТОВ до обов'язкової інформації, що має міститися у статуті товариства.
Також Законом внесено зміни до ст.17 Закону про державну реєстрацію. Згідно з новою редакцією зазначеної статті для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ТОВ/ТДВ подається лише акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. І що особливо важливо, документ подається особою, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, або особою, яка передала її.
Недосконалість правового регулювання також призвела у минулі роки до дуалізму правових позицій судів у вирішенні питання, з якого моменту спадкоємець може стати учасником ТОВ.
Згідно з першим підходом, спадкоємець спадкував не тільки право на частку, а й автоматично вступав до складу учасників ТОВ, якщо статут не містив застережень із цього приводу. Відповідно ж до другого підходу, який набув більшого поширення у судовій практиці, спадкоємець отримував лише право на частку у статутному капіталі товариства, а не право участі в товаристві. Вступ до ТОВ був можливий лише після прийняття загальними зборами учасників відповідного рішення. Такий підхід було сформовано на підставі аналізу змісту статей 130, 147 і 166 ЦК України та статей 55 і 69 Закону України "Про господарські товариства", якими було передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ/ТДВ спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Новий Закон усуває можливість такого двозначного застосування. Законом передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. А для того, щоб спадкоємець став учасником ТОВ йому достатньо звернутися до реєстратора із заявою про вступ до товариства та доказом набуття права на спадщину або доказом правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ).
Визначення кворуму загальних зборів учасників ТОВ
Як відомо, до останнього часу законодавством було встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, можливо було встановити інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
Неможливість зібрати необхідний кворум часто не давала можливості прийняти рішення, необхідні для діяльності товариства та відповідно паралізувала таку діяльність, що призводили до необхідності звертатися до суду суд. Судова практика дотримувалась позиції, що суд не може змусити учасника взяти участь у загальних зборах чи вважати такі збори повноважними за відсутності кворуму.
На противагу, новий Закон про ТОВ не оперує поняттям кворуму. Тому, це має позитивно вплинути на розвиток правовідносин у ТОВ.
Порядок та момент припинення корпоративних відносин
Порядок та момент припинення корпоративних прав було визначено статтею 148 ЦК України та статтею 10 Закону України “Про господарські товариства”), що знайшло свою однозначну реалізацію у судовій практиці та втілилося у рекомендаційних документах вищих судів (п. 28 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13, п.4.12 постанови пленуму ВГСУ від 25.02.2016 №4).
Учасник ТОВ (ТДВ) мав право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язувався ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежували чи забороняли право на вихід учасника з товариства, визнавались такими, що суперечать чинному законодавству.
Новий Закон звужує безумовність виходу будь-якого учасника з ТОВ. За нормами нового Закону учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. В той час як учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників.
Що ж стосується моменту, з якого особа вважається такою, яка вийшла з товариства, то з огляду на попереднє правове регулювання у судовій практиці сформувалися два протилежні підходи. Згідно з першим - моментом виходу учасника з товариства вважалась дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. За другим підходом таким моментом вважалась дата спливу строку, передбаченого ч.1 ст. 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.
Новим же Законом чітко встановлено момент, з якого учасник вважається таким, що вийшов з товариства - з дня державної реєстрації його виходу. Для здійснення такої реєстрації учаснику достатньо подати реєстратору заяву про вихід з товариства. Учаснику ж який володіє часткою 50 або більше відсотків додаткову необхідно подати документ, що підтверджує отримання згоди від інших учасників на його вихід.
Безумовно, це не вичерпний перелік змін, які передбачено новим Законом. Відповідно, після набуття чинності новим Законом поступово буде формуватись і судова практика щодо його застосування. Якою вона буде, покаже лише час.
