Боргова розписка: як правильно скласти
19.10, 26 серпня 2020
785
0
Автор: Старший юрист PRAVO GARANT Руслана Зелена
Дізнайтесь, що обов'язково потрібно вказати в борговій розписці

Боргова розписка ≠ договір позики

Фактично, далеко не кожний документ з назвою «розписка» є за своєю правовою природою борговою розпискою. Для чого все ж таки правильно складати боргову розписку? Виключно для того, щоб у випадку невиконання зобов’язання з боку позичальника, звернутися до суду із відповідним позовом та отримати рішення про повне задоволення вимог про стягнення грошових коштів.

Верховний Суд у складі  колегії суддів Касаційного цивільного суд майже в кожній своїй постанові з перегляду справи про стягнення боргу за розпискою, застосовуючи статтю 1046 Цивільного кодексу України (яка містить поняття договору позики, згідно з яким за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками) наголошує на тому, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, що є доказом укладення договору позики (наприклад, постанова ВС у складі  колегії суддів Касаційного цивільного суд у справі № 177/1659/17, провадження № 61-40766св18, від 18 травня 2020 року). Тобто, складена належним чином боргова розписка є підтвердженням факту укладення договору позики, однак, поняття боргової розписки є вужчим, ніж поняття договору позики.

На сьогоднішній день, й Верховний Суд України, й Верховний Суд неодноразово висловлювали свою правову позицію в спорах по стягненню боргів за розписками, а судова практика в цілому є дуже насиченою в такій категорії спорів. А, отже, з урахуванням існуючої та вже сформованої судової практики можна виокремити вимоги, яким має відповідати боргова розписка.

 Проста письмова форма та предмет позики

Перше, з чого необхідне розпочати сторонам, укладаючи боргову розписку, так це з дотримання вимог щодо її письмової форми.

Як передбачено в ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На даний момент в Україні неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень та це встановлено Податковим кодексом України в пункті 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень. Отже, якщо розмір позики становить більше 170 гривень, то сторонам треба дотриматися простої письмової форми укладення боргової розписки. Чинне цивільне законодавство України не вимагає нотаріального посвідчення таких правочинів.

В свою чергу, відповідно до вимог процесуального законодавства України (в даному випадку, мова йде про цивільне, господарське) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тобто, доказ має бути допустимим, що є однією з його ключових характеристик для того, щоб суд міг взяти такий доказ до уваги під час розгляду справи, а також покласти його в основу ухваленого рішення.

Отже, в разі недотримання простої письмової форми боргової розписки, перспектив отримання в судовому порядку рішення про задоволення вимог стягнення суми боргу немає.

Також, під час складення боргової розписки необхідно чітко вказувати, що саме є предметом позики: якщо це грошові кошти, то треба в цифровому вираженні та прописом зазначити, в якому розмірі надається позика, а якщо це річ/речі, визначені родовими ознаками, необхідно обов’язково зазначити найменування речі/речей та вказати їх число, вагу, міру тощо.

Факт отримання предмета позики та обов’язок повернення

Верховний Суд вказує, що боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Тобто, для доведення в суді під час розгляду справи про стягнення боргу за розпискою факту передачі грошових коштів або речей від кредитора боржнику, достатньо самої боргової розписки із посилання в її тексті на такі обставини та зазначення дати на підтвердження моменту передачі предмета позики.

Не менш важливою складовою змісту боргової розписки є зазначення в її тексті обов’язку боржника повернути предмет позики кредитору. Відсутність такої вказівки може фатально вплинути на результат розгляду справи та захист прав та інтересів кредитора.

Вперше, правова позиція стосовно того, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, окрім інших умов, має містити вказівку на зобов’язання боржника повернути грошові кошти або речі, які є предметом позики, була висловлена ще Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Така позиція абсолютно кореспондується з імперативними приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України та на сьогоднішній день є незмінною, а також застосовується судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду такої категорії справ (наприклад, одна з останніх наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень: постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 379/942/17, провадження № 61-39368св18 від      01 липня 2020 року).

Щодо зазначення моменту повернення предмета позики, то така умова має бути погоджена сторонами, та вони можуть дійти згоди щодо посилання на кінцеву дату такого повернення. Також, в розписці дату можна не зазначати, та строк виконання боржником свого зобов’язання з повернення позики буде визначатися вимогою кредитора про це (в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з наявною в ній нормою, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства).

VERDICTUM
Ознайомлюйтесь із усіма судовими рішеннями,необхідними у вашій роботі, використовуючи систему

Ідентифікуюча інформація

Дуже доцільним буде вказати в борговій розписці всі реквізити кредитора та боржника: 1) для фізичних осіб: прізвище, ім’я, по-батькові, місце реєстрації проживання та/або фактична адреса проживання реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, засоби для зв’язку (адреса електронної пошти, мобільний телефон тощо); 2) для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження та/або фактична адреса провадження господарської діяльності, код ЄДРПОУ, засоби для зв’язку (адреса електронної пошти, мобільний телефон тощо).

На мій погляд, якщо вся вищевказана інформація буде зазначена в борговій розписці, при виникненні спору, позивач зекономить час на повну ідентифікацію відповідача та визначення територіальної підсудності, що значно полегшить процес звернення до суду із відповідним позовом.

Назва валюти грошового зобов’язання

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, в разі надання у позику грошових коштів в іноземній валюті, не зайвим буде в борговій розписці зазначити, в валюті якої держави надано позику.

Так, долар США є однією з найбільш популярних валют у світі, та Україна не є виключенням. Однак, як відомо, валюти з назвою «долар» є грошовою одиницею різних країн, та існують такі долари, як, австралійський, багамський, барбадоський, гавайський, канадський, сінгапурський тощо).

Як свідчить вже усталена судова практика, не зазначення в борговій розписці в доларі якої саме країни надано позику, може вплинути на визначення розміру боргу, але не є підставою для відмови у задоволенні позову. Зрозуміло, що за звичаями ділового обороту в Україні, у випадку застосування долару в грошових зобов’язаннях, сторони мають на увазі саме долар США. Однак, вказівка конкретної іноземної валюти в борговій розписці, значно полегшить процес доказування саме розміру існуючої заборгованості.

Таким чином, підсумовуючи все викладене, можна однозначно стверджувати про те, що правильне складення боргової розписки має основоположне значення саме для позикодавця.
Боргова розписка складається від імені боржника, у зв’язку з чим саме кредитор має в першу чергу бути обізнаним в тому, які дані мають міститися в її тексті обов’язково та ретельно перевіряти її зміст, оскільки належно складена боргова розписка фактично є гарантією отримання рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення боргу з позичальника на користь кредитора.
Старший юрист PRAVO GARANT Руслана Зелена
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях

Схожі новини

Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту