Нещодавно офіційний Київ отримав ще одну "жовту картку" від Страсбурга, якому неодноразово обіцяв реформувати цю службу і усунути затримки з виконанням судових вердиктів. Цього разу Європейський суд з прав людини зобов'язав Україну виплатити 322,5 тис. євро матеріального і морального збитку українцям і українським компаніям за затримки виконання судових рішень в їх користь. Всього було розглянуто 115 скарг на затримки виконання рішень судів. В результаті постановлено виплатити по 3 тис. євро кожному заявникові по 100 скаргам про невиконання судових рішень більше 3 років і по 1,5 тис. євро - по 15 скаргам за невиконання судових рішень менше 3 років.
Почуття обов'язку
Старанна служба, яка викликає стільки нарікань з боку українських громадян і Європейського суду з прав людини, іноді буває напрочуд наполегливою і оперативною. Один з найбільш яскравих тому прикладів - скандал, пов'язаний з арештом майна, яке належить Ужгородській міськраді. Хоча за рішенням суду треба було стягнути близько 450 тис. грн., арешт був накладений на усе майно, вартість якого складає більше мільярда. У результаті влада Ужгороду була вимушена звернутися з петицією до міністра юстиції Олександра Лавриновичу і попросити його втрутитися в ситуацію. Причому у своєму зверненні чиновники не забули згадати про те, що в старанній службі чомусь ніхто не квапиться виконати інші рішення судів, по яких на користь міста повинне поступити 5 млн. грн.
Отже особливій розторопності від держвиконавців не варто чекати тоді, коли у них немає на те якогось особливого, зрозумілого тільки ним, інтересу. У більшості випадків громадянам доводиться слухати нарікання на надзавантаженість і різні складнощі, з якими держвиконавцям доводиться стикатися, реалізовуючи примусово судові вердикти.
А на недавньому засіданні Кабміну говорили про кадровий голод в рядах держвиконавців. За даними, озвученими міністром юстиції Олександром Лавриновичем, в період з 2004 до 2012 роки навантаження на одного виконавця збільшилося в 10 разів, а штатна чисельність залишилася колишньою, і її треба переглянути. Проект постанови, який регулює ці питання, був схвалений урядом. Але нічого не було сказано про те, як фінансово стимулювати держслужбовців, які отримують таку низьку зарплату, що не гидують хабарами навіть тоді, коли діють виключно згідно із законом, виконуючи свої прямі обов'язки.
Ціни на "послуги" держвиконавців різняться в десятки разів. Наприклад, в червні цього року при отриманні хабаря у розмірі 1900 доларів США співробітники СБУ затримали старшого державного виконавця відділу ГИС Шевченківського районного управління юстиції Києва. Він вимагав гроші від представника одного з санаторіїв за те, що прискорить стягнення 207 тис. грн. боргу з комерційної фірми. А працівник ГИС Черкаського району Черкаської області вирішив, що йому потрібно не менше 65 тис. грн., якщо він посприяє підприємцеві у викупі його нерухомого майна, яке перебувало під арештом.
Як розповіли МАИР в прес-службі Генеральної прокуратури України, минулого року органами прокуратури в різних регіонах країни було порушено 129 кримінальних справ відносно працівників державної старанної служби, з яких 14 подів з ознаками корупції були збуджені з моменту, коли набуло чинності антикорупційне законодавство. А за шість місяців поточного року порушено вже 45 кримінальних справ, з них в порядку ст.232 КПК України до суду спрямовано 30 кримінальних справ по фактах скоювання корупційних і посадових злочинів відносно 32 працівників ГИС. Держвиконавці брали хабарі за те, що накладали або знімали арешт на майно боржника, або повертали без виконання старанні документи.
"Люди бояться, що їх майно буде продано на торгах, тому готові давати хабарі державним виконавцям за зняття арешту в максимально стислі терміни- говорить старший прокурор відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції Прокуратури Києва Олег Талала. - Наприклад, минулого року було порушено кримінальну справу відносно державного виконавця, який узяв хабар у розмірі 350 тисяч гривен за закриття старанного виробництва, зняття арешту з майна громадянина, а також зняття заборони на його виїзд за межі України".
До приватних виконавців держава не готова?
Втомившись від численних скарг і з'ясування стосунків з держвиконавцями і їх керівництвом, громадяни частенько приходять в прокуратуру з проханням захистити їх права. Але перш, ніж втрутитися, прокурори проводять ретельну перевірку.
"До нас приходять з різних питань. Комусь не виплачують пенсії і компенсації, хоча люди виграли усі суди, інші не можуть стягнути борги з комерційних підприємств тільки тому, що виконавцям не вдається стягнути боржників- пояснює в.о. начальника відділу захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень Прокуратури Києва Наталія Шита. - Наприклад, до нас звернулася пенсіонерка, яка майже шість років не могла добитися виконання судового рішення. У 2005 році в результаті ДТП загинув її син - єдиний годувальник в сім'ї, внаслідок чого вона залишилася без коштів ксуществованию. Ці обставини змусили її звернутися до суду за захистом своїх інтересів і стягненні засобів з кооперативу, що є працедавцем винного в ДТП, що сталося. Суд позов задовольнив і присудив виплатити їй 25 тис. грн. компенсації.
Але державний виконавець на якомусь етапі закрила виробництво, так і не виконавши рішення суду, чим порушила закон. Прокуратурою міста опротестована постанова про закриття старанного виробництва, відносно державного виконавця застосовані заходи дисциплінарного характеру".
За словами Наталії Шиті, був випадок, коли в прокуратуру звернулася жінка, яка довгий час не могла розшукати свою дитину. Від державних виконавців постійно приходили відписки про те, що батько постійно роз'їжджає десь по Україні, його місце фактичного проживання встановити не вдається, тому допомогти матері зустрітися з дитиною вони не можуть. Але після втручання прокуратури несподівано з'ясувалося, що громадянин нікуди не поїхав, він живе у себе в квартирі. Там же знайшли дитину, яка сиділа закритою в антресолі.
"Ми також відстежуємо, як виконуються судові рішення, які вносяться органами прокуратури в інтересах держави- продовжує Наталія Шита. -Сумма, на яку задоволені позови прокуратури, в 2012 році складає 1 млрд. 788 млн. грн., з них до бюджету мають бути перераховані 582 млн., сума по рішеннях, які набрали законну силу, складає 691млн. грн., з них до бюджету 235 млн. грн. Сума, на яку реально виконані рішення суду, складає 392 млн., з них до бюджету стягнуто 32 млн. грн. На жаль, частенько госиполнители не можуть виконати рішення з об'єктивних причин. Деякі підприємства збанкрутіли і проходять стадію ліквідації, є ряд боржників, яких не можуть розшукати ні за адресою юридичної реєстрації, ні по фактичному. У багатьох немає ні грошей, ні майна, так що заарештовувати теж нічого".
На думку більшості практикуючих юристів, з якими спілкувалася журналіст МАИР, ситуацію, що склалася з виконанням судових рішень, можна змінити тільки за умови, що в країні з'явиться альтернативний інститут приватних виконавців. У Україні про це уперше заговорили ще 6 років тому. Представники Міністерства юстиції тоді ретельно вивчили досвід європейських країн, де успішно працюють приватні судові виконавці. Депутатами був підготовлений відповідний законопроект, але ідея так і не отримала свого розвитку.
"Порахували, що не держава, ні громадяни ще морально не готові до появи інституту приватних виконавців судових рішень- розповідає член Громадської ради при Державній старанній службі України, виконавчий директор адвокатського об'єднання "Актио" Вікторія Тисногуз. - Але з таким же успіхом можна сказати, що ми і сьогодні не готові. Тому що свідомість наших громадян відрізняється від свідомості людей, які звикли жити в цивілізованій Європі, дотримуючи закони. У них немає такого поняття, що людина не хоче виконувати судове рішення. Ніхто не ховається, не придумує різні хитромудрі комбінації. Там усього вистачає банально і просто. У тебе є борг - ти повинен його погасити. Не можеш цього зробити - у тебе виникають інші правові проблеми, аж до карної відповідальності. У нас же ситуація зовсім інша. Зараз ми ведемо декілька справ, по яких є рішення міжнародних арбітражів, визнані в Україні, але вони не виконуються. Хоча йдеться про міжнародні контракти, які повністю були підтверджені, повністю були сплачені. Адже це імідж нашої країни, в першу чергу. Якщо ми не виконуємо рішення міжнародних судів, що говорити про наших…"
За словами Вікторії Тисногуз, в країнах, де за виконання рішень громадяни платять гроші, вони виконуються як мінімум на 90%. Причому в рекордні, за нашими мірками, терміни. "Коли я була з колегами у Франції, я бачила, як це відбувається. До приватного виконавця прийшов документ про стягнення з певного лиця грошей. При нас він поїхав у банк, де знаходяться рахунки боржника, прийшов з документами до банкіра, той подивився, що на рахунку достатня для погашення довга сума. При нас ця сума була знята і перерахована на той рахунок, який був вказаний в документах. Таким чином, впродовж декількох годин питання про виконання судового рішення було вирішене"- розповідає адвокат.
Щоб отримати ліцензію на право займатися подібною діяльністю, претенденти проходять дуже строгий відбір. Уявляють довідки про свої прибутки, майно, складають кваліфікаційний іспит. Такі ж жорсткі вимоги, на думку адвоката, треба виписати в українському законодавстві, якщо все-таки буде прийнято рішення про введення інституту приватних виконавців. А разом з видачею ліцензії надати їм право укладати договори з тими державними службами, чия допомога їм знадобиться при виконанні судового рішення (міліцією, медикам, підрозділами МНС та ін.). Вони повинні мати можливість наймати собі помічників, щоб зробити свою діяльність максимально комфортною, а головне - безпечною.
Кожного разу, вирушаючи додому до боржника, державні виконавці не знають, що їх там чекає і на які неприємності вони можуть напроситися. "Скільки було випадків, коли на виконавців кидалися з ножами, сокирами- говорить Вікторія Тисногуз. - В моїй практиці теж було немало неприємних ситуацій. Коли я працювала госиполнителем в Дніпровському районі столиці, під час робочого дня відправилася до одного з боржників, який не являвся на прийом.
Двері в квартиру відкрила молода людина. Я, як правило, не заходила в квартиру, поки не вивчила обстановку. Тут хазяїн і квартира на перший погляд виглядали пристойно. Я представилася і пояснила чоловікові, з якого питання прийшла. Він мені відповідає: "Так, я знаю, що повинен певну суму, проходите - поговоримо". Після того, як закрилися двері, з сусідньої кімнати вийшло ще декілька чоловік і великого собаки. І ці люди вже не виглядали нормальними. Почали мене лякати - мовляв, ви звідси не вийдіть. Ми на вас і собаку спустимо, і так далі
Отже кожного разу держвиконавці, а в службі переважно працюють жінки, не знають, хто може знаходитися за дверима і що їх взагалі там чекає".
Кілька років тому обговорювалося питання про те, щоб надати державній старанній службі статус правоохоронного органу, і дозволити носіння зброї. Але і від цієї ідеї на якомусь етапі відмовилися. Отже доки виконавці працюють в тих умовах, які для них створило державу, встановивши їм мізерні зарплати і позбавивши якого-небудь захисту. А потім, як і будь-який скупий, воно вимушене оплачувати виграні в міжнародних судах позови.
Тетяна Бодня, Міжнародне агентство інформаційних розслідувань
