У інформаційному листі № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011 р. ВХСУ ще раз підкреслив, що відсутність згоди боржника на укладення договору поручительства не є основою для визнання угоди недійсної.
Така позиція аргументується наступним. Згідно із статтями 553, 554 ГК договір поручительства полягає між кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується поручительством, і поручителем. Боржник же за основним договором стороною договору поручительства не є, крім того, отримання згоди боржника законодавством не передбачено і зі змісту правовідносин не витікає.
Нагадаємо, що ще римське право не ставило дійсність договору поручительства в залежність від волі боржника, проте це не означає, що з ним зовсім не рахувалися. Кредитор міг отримати забезпечення зобов'язання навіть при прямій забороні боржника, але при цьому поручитель втрачав право регресної вимоги до боржника, що звичайно ж значно знижувало привабливість таких угод.
