Постановою Кабміну від 23 лютого 2011 року № 131 затверджено Положення про управління рисками, пов'язаними з наданням державних гарантій, і розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками.
Положення визначає цілі, принципи, механізм управління рискамипов'язаними з наданням держгарантій, і розподіл цих ризиків між державою, кредиторами і позичальниками. Його дія не поширюється на надання держгарантій по зобов'язаннях суб'єктів господарювання, що виникають внаслідок позик від міжнародних финорганизаций для реалізації проектів розвитку, і суб'єктів господарювання - резидентів, що притягають кредити (позики) під держгарантії для виконання загальнодержавних програм з подальшим поверненням і обслуговуванням таких кредитів (позик) за рахунок держбюджету.
Зокрема, Положенням встановлено, що управління рисками здійснюється з урахуванням співвідношення гарантованого держборгу до ВВП і граничному об'єму надання держгарантій шляхом :
- аналізу доцільності проекту; його самоокуповуванню; фінансового стану позичальника;
- визначення частини боргових зобов'язання позичальника, виконання яких забезпечується держгарантією; виду і розміру забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед державою по відшкодуванню витрат держбюджету на виконання гарантійних зобов'язань;
- моніторингу стану реалізації проекту; фінансового стану позичальника упродовж терміну дії держгарантій; розрахунків по гарантованих зобов'язаннях.
Держгарантія надається після укладення Мінфіном з позичальником договори про порядок відшкодування витрат держбюджетуякі можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань.
