Парламент ухвалив Закон України "Про культуру" (на основі законопроекту № 6469розробленого Кабінетом Міністрів України).
Загалом і в цілому Закон можна охарактеризувати як суто декларативний.
Культура визнається одним з чинників самовираження української нації і інших корінних народів і національних меншин. Принципами державної політики України у сфері культури документом названі, серед іншого, забезпечення свободи творчості (як на професійній, так і на аматорській основі) і захист прав інтелектуальної власностіавторського права і суміжних прав, надання українського характеру сучасної індустрії розваг у Україні.
Вільне використання інших мов у сфері культури гарантується, крім випадків, коли таке використання звужує права і можливості громадян на доступ до отримання культурних благ українською мовою.
Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури передбачається згідно із законом шляхом створення сприяючого режиму оподаткування і наданням фінансової підтримки для виробництва і поширення книг, фільмів і інших видів культурного продукту українською мовою в Україні і за кордоном, встановленням квот демонстрації і поширення україномовного продукту на TV, радіо, в кіно- і відеомережі.
Встановлюється заборона на вилучення друкарських видань, фільмів і фонограм, документів, пам'ятників з бібліотечних, музейних, архівних фондів, знищення культурних цінностей з ідеологічних і політичних міркувань.
Закріплено право закладів культури окрім основної, здійснювати і іншу діяльність - господарську, з отриманням прибутків. Закріплений перелік (не вичерпний) закладів культури, що не підлягають приватизації. Серед них - архіви, майнові комплекси Національної академії наук, пам'ятники археології, Державний бібліотечний фонд, матеріали фильмофонда. Забороняється виселення закладів культури без надання іншого рівноцінного приміщення.
Для керівників закладів культури передбачається контрактна форма трудового договору. Збережені соціальні гарантії для працівників культури - робота на повну тарифну ставку, матеріальна допомога для дозволу соціально-побутових проблем (без вказівки розміру і порядку призначення), безкоштовне отримання у власність що проживають в сільській місцевості земельних ділянок і безкоштовне користування ними житлом з опалюванням у рамках встановлених (іншими законами) норм.
