Верховний Суд у постанові від 7 липня 2026 року у справі № 926/3228/24 визначив, за яких умов провадження у справі про банкрутство може бути закрите вже після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У цій справі власник корпоративних прав погасив конкурсні вимоги кредиторів першої, третьої та четвертої черг, тоді як непогашеними залишилися лише штраф і пеня, віднесені до шостої черги.
ВС зазначив, що частина сьома статті 41 КУзПБ дозволяє боржнику, власнику його майна або корпоративних прав задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру, крім неустойки - штрафу та пені. Після такого погашення штрафні санкції вважаються погашеними в силу закону. При цьому Кодекс не ставить застосування цієї норми у залежність від виду чи походження штрафу або пені, зокрема якщо йдеться про вимоги податкового органу.
Сильна позиція в суді починається не з пошуку окремої постанови, а з розуміння того, як формується судова практика. LIGA360 допомагає швидко аналізувати правові позиції Верховного Суду, знаходити релевантні рішення та будувати аргументацію на основі актуальної практики. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Верховний Суд також відхилив аргумент про те, що для закриття справи боржник обов'язково повинен мати активи, достатні для продовження діяльності. Суд підкреслив, що визначальним для процедури банкрутства є насамперед пасив боржника - його борги. Тому, якщо вимоги кредиторів погашені у передбаченому законом порядку, відсутність майна сама по собі не є підставою для продовження ліквідації. Такий підхід може застосовуватися на будь-якій стадії справи про банкрутство, у тому числі після визнання боржника банкрутом.
Детальніше про співвідношення статей 41 і 90 КУзПБ та умови припинення ліквідаційної процедури читайте в повній аналітичній статті.
