Верховний Суд передав на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справу № 755/55/26, у якій постало питання про межі забезпечення позову під час поділу корпоративних прав подружжя. Один із колишнього подружжя вимагав стягнути половину вартості частки іншого у статутному капіталі товариства та просив накласти арешт на нерухомість і транспортні засоби, що належать самому товариству. Позивач вказував, що відчуження цих активів може знизити вартість корпоративної частки та ускладнити виконання майбутнього рішення.
Колегія Верховного Суду звернула увагу, що пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України дозволяє накладати арешт на майно або кошти, які належать відповідачеві чи підлягають передачі або сплаті йому. Водночас активи товариства є власністю юридичної особи, а не її учасника. Тому Суд дійшов попереднього висновку, що у спорі про стягнення половини вартості частки співмірним заходом може бути арешт самого права на частку в статутному капіталі, а не майна юридичної особи, яка не є відповідачем.
Юридична експертиза вимірюється не кількістю відкритих документів, а якістю рішень, які вони допомагають ухвалити. LIGA360 поєднує необхідну правову інформацію, аналітику та інструменти аналізу, щоб скоротити шлях від питання клієнта до обґрунтованої відповіді. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Передача справи до Об'єднаної палати пов'язана з існуванням двох протилежних підходів у практиці Касаційного цивільного суду. Зокрема, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 127/20586/23 Верховний Суд допускав арешт майна товариства за певних обставин. Тепер Об'єднана палата має вирішити, чи слід відступити від цього висновку та сформувати єдиний підхід до захисту майнових інтересів подружжя без втручання у право власності юридичної особи.
Об'єднана палата КЦС ВС також має вирішити, чи відступати від попередньої практики, яка за певних обставин дозволяла такий арешт.
У повній аналітичній статті читайте, чому Верховний Суд поставив під сумнів можливість арешту майна товариства та який спосіб забезпечення позову може стати орієнтиром для судів.
