Велика палата Конституційного Суду України розглянула справу за конституційним поданням Уповноваженого ВР з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про державну службу» (далі - Закон № 889), частини сьомої статті 21 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493) та ухвалила Рішення № 1-р/2026.
Оспорювані положення Закону № 889 передбачають, що пенсійне забезпечення держслужбовців здійснюється відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (стаття 90). Аналогічне положення закріплено в частині сьомій статті 21 Закону № 2493 щодо посадових осіб місцевого самоврядування.
Усі зміни та закони під рукою: державний службовець працює ефективно з LIGA360. Замовте презентацію, щоб оцінити повний потенціал системи для вашої роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-XII «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, право на призначення пенсій на попередніх умовах збережено для держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 (1 травня 2016 року) займали відповідні посади та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також для осіб, які станом на 1 травня 2016 року мали не менш як 20 років стажу держслужби.
Протягом тривалого часу дії Закону № 3723 особливі вимоги до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування і обмеження конституційних прав цих осіб компенсувалися особливими умовами їх пенсійного забезпечення, зазначили в КСУ.
Аналіз законодавства у сфері пенсійного забезпечення державних службовців та осіб місцевого самоврядування дав змогу Суду зробити висновок, що до набрання чинності Законом № 889 відрахування до Пенсійного фонду України із заробітної плати державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування упродовж тривалого часу - з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно - були значно вищими порівняно з відрахуваннями із заробітної плати інших осіб, що сприяло виникненню об'єктивно виправданих сподівань (правомірних очікувань) щодо підвищеного розміру їх пенсійного забезпечення у майбутньому.
Однак, зазначають у КСУ, такі особи не лише не отримали право на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723, а й не одержали будь-якої компенсації за сплату підвищених відрахувань, оскільки законодавець не передбачив механізми відшкодування, перехідні умови пенсійного забезпечення чи врахування сплати підвищених відрахувань в інший спосіб під час обчислення пенсії для цих категорій осіб.
У Рішенні наголошується, що зміна умов пенсійного забезпечення держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування найбільш негативно вплинула на тих, кому станом на 1 травня 2016 року залишилося найменше часу до набуття права на призначення пенсії.
З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що відсутність у підпункті 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 положень щодо перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до 30 квітня 2016 року включно перебували на посадах держслужби, служби в органах місцевого самоврядування, сплачували підвищені відрахування, але на день набрання чинності Законом № 889 не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, спричинила виникнення у зазначеної категорії громадян відчуття руйнування їхніх легітимних очікувань, що є несумісним з вимогою юридичної визначеності, яка є складовою принципу верховенства права.
Конституційний Суд також зазначив, що непередбачення перехідних чи компенсаційних механізмів пенсійного забезпечення для цієї категорії осіб створило необґрунтовану відмінність у ставленні до них, а отже не було забезпечено дотримання юридичної рівності та порушено конституційні гарантії права на їх соціальний захист.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що стаття 90 Закону № 889, частина сьома статті 21 Закону № 2493 є конституційними.
Водночас Суд визнав таким, що не відповідає Конституції, підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 у тім, що у ньому не встановлено перехідних умов пенсійного забезпечення чи компенсаційних механізмів для осіб, які у період з 15 березня 2000 року до дня набрання чинності Законом № 889 (30 квітня 2016 року) обіймали посади держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, однак станом на 1 травня 2016 року не мали потрібного стажу для призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723.
Суд також постановив закрити конституційне провадження у цій справі в частині щодо конституційності підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723, у зв'язку з наявністю Рішення щодо того самого предмета.
Важливо: Суд наголосив, що виконання цього Рішення неможливе без належного законодавчого врегулювання. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 неконституційним покладає на державу позитивний обов'язок щодо унормування цих питань з урахуванням приписів Конституції та цього Рішення у розумний строк.
За інформацією відділу комунікацій КСУ та правового моніторингу
Рішення Конституційного Суду безпосередньо впливають на чинність законів і правозастосовну практику, тож юристу важливо мати до них швидкий і повний доступ. У LIGA360 зібрані всі рішення КСУ - замовте персональну презентацію можливостей системи.
