Чинним в Україні законодавством передбачено спадкування за заповітом і за законом. Так, виходячи з положень Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), якщо спадкодавець за життя не висловив свою волю у формі заповіту, чи його визнано недійсним, у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини спадкування відбувається за законом. У таких випадках право на спадкування одержують особи, визначені Кодексом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі статтею 1235 Кодексу, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.
Проте заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Кодексу про право на обов'язкову частку у спадщині. А при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині (стаття 69 Закону України «Про нотаріат»).
Перелік таких осіб визначено статтею 1241 Кодексу.
Забезпечте точність нотаріальних дій з LIGA360. Наше рішення надає доступ до детальних інструкцій та регулярних оновлень законодавства, що допоможе вам уникнути помилок у роботі. Переконайтеся в перевагах LIGA360 вже сьогодні, замовивши індивідуальну презентацію.
Таким чином, право на обов'язкову частку у спадщині мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця (частина друга статті 1241 Кодексу).
Окрім того, згідно із чинним законодавством спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку шляхом подання нотаріусу заяви про те, що він зі змістом заповіту ознайомлений та зміст статті 1241 Кодексу йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку (частина третя статті 1241 Кодексу).
У випадку, якщо інші спадкоємці проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, вони мають право подати позов до суду.
Варто також зауважити про те, що згідно зі статтею 1224 Кодексу, особу може бути усунено від права на спадкування за певних обставин.
Так права на спадкування не мають:
- особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
- особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
- батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку стосовно утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;
- одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу;
- за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
За матеріалами Міністерства юстиції.
Шукайте правові акти та судові рішення легко з LIGA360. Наше комплексне рішення дозволяє юристам оперативно аналізувати законодавство і відстежувати важливі для вашої практики зміни. Дізнайтеся, як ми можемо спростити вашу роботу - замовте персональну презентацію прямо зараз.
Читайте також: Спадковий договір: три важливі твердження, які варто завжди пам'ятати
