Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Інститут викривачів як елемент ефективної комплаєнс-політики

Реклама

У будь-якій компанії, на підприємстві чи в організації незалежно від форми власності, галузевої приналежності та розгалуженості структури можуть бути різні види протиправних дій або випадки зловживання правом - тобто навмисна дія чи бездіяльність, внаслідок якої винний отримує вигоду, тим самим наносячи збитки потерпілому.

Хто такий викривач і яка його роль у викритті порушень у компанії, розглянемо в цьому матеріалі.

Відповідні правопорушення або випадки зловживання правом можуть стосуватися різних сфер та набувати різних форм, таких як:

- службова недбалість;

- відсутність належної обачності;

- розкрадання, фінансові махінації;

- мобінг;

- фальсифікація тендерів, крадіжка інтелектуальної власності;

- неналежний розрахунок або фальсифікація витрат бізнесу;

- фальсифікація рахунків-фактур та завищення цін;

- фіктивні або непотрібні закупівлі;

- конфлікт інтересів та зв'язки з постачальниками;

- неналежне використання конфіденційних персональних даних або даних співробітників тощо.

Це лише деякі приклади найпоширеніших порушень і зловживань. Найчастіше вони обумовлені зовнішніми обставинами та умовами, у яких функціонує компанія, а отже, і його працівники, внутрішнє управління, а також слабкі сторони або по-різному зрозумілі потреби людей, що працюють в даній компанії.

Згідно з теорією трикутника зловживань (fraud triangle), яку запропонував Дональд Крессі, тиск є основним мотиватором для здійснення негативних дій. Це пов'язано з різними мотиваціями - це можуть бути надмірні амбіції або нереалістичні цілі, поставлені перед працівником керівництвом, а також фінансові або особисті потреби, до прикладу, такі як бажання купити елітне житло або достроково погасити кредит.

Сильна мотивація змушує співробітника почати шукати можливості виступити джерелом зловживань. Для цього він може скористатися недосконалою організаційною структурою, нечітким розподілом компетенцій та обов'язків або відсутністю достатньо сильного контролю над процесами.

Недобросовісні колеги в так званих делікатних сферах діяльності компанії, наприклад, у відділі державних закупівель або у відділі продажів, також можуть бути формою можливостей. Третьою складовою трикутника зловживань є раціоналізація, яка проявляється в тому, що працівник, який вчиняє зловживання, виправдовує свою недобросовісну поведінку тим, що, наприклад, "це не заборонено", "адже інші роблять гірше" тощо. Дане дозволяє йому підтримувати позитивний образ себе і, таким чином, залишатися переконаним в тому, що він робить і що це є цілком прийнятним.

Завдяки теорії трикутника зловживань Крессі, керівництво компанії має можливість визначити, що потрібно зробити, щоб знизити ймовірність шахрайства в компанії.

Відносно нормальним є те, що зловживання трапляються в кожній компанії, але наскільки воно буде поширеним, багато в чому залежить від рівня толерантності такої поведінки всією командою співробітників, але перш за все керівництвом і власниками.

Якщо неетична поведінка співробітників приймається і толерується іншими співробітниками, а особливо керівництвом, то вона стане нормою і навіть моделлю поведінки.

Тому велике значення мають відповідні стандарти поведінки в компанії та рішення, які регулюють відповідні процеси.

Безумовно, що вищезазначені порушення можуть завдати значних збитків компанії, якщо вони не будуть швидко виявлені, а їхні наслідки зменшені.

Зазвичай співробітники компанії або люди, які співпрацюють з нею в рамках своєї професійної діяльності, знають, що в організації відбуваються порушення, знають їх механізми і першими вміють реагувати на ситуацію належним чином. Саме такі особи називаються викривачами.

В українському законодавстві поняття "викривач" міститься в Законі України "Про запобігання корупції" і визначене як - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

В зазначеному Законі поняття викривача визначене виключно у світлі корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень.

Натомість, діяльність викривачів не обмежується виключно корупційними правопорушеннями, а полягає у повідомленні про неправомірну поведінку в компанії, в тому числі відповідним компетентним органам ззовні, або розкриття громадськості інформації про неправомірну поведінку в компанії, яку вони отримують у зв'язку зі своєю роботою або співпрацею з даною компанією.

Станом на сьогодні, інститут діяльності та захисту викривачів в Україні все ще не досить розвинений. Наша держава робить деякі кроки у цьому напрямку, але здебільшого це стосується державного сектору, і очевидно, що для повноцінного функціонування і належного результату цього не достатньо. Основним законодавчим актом, що регламентує принципи діяльності і захисту викривачів, є вищезгаданий Закон України "Про запобігання корупції".

Натомість відсутність уніфікованого законодавства та відповідних регламентів і типових практик є причиною того, що потенційні викривачі неохоче повідомляють про свої підозри, побоюючись помсти та переслідувань з боку роботодавця, колег та ширшого оточення. Вони бояться переслідувань, не почуваються достатньо безпечно, щоб розголошувати наявну інформацію, що призводить до меншої кількості повідомлень про порушення, а отже - до нижчого рівня виявлення та боротьби з ними.

Мовчазна згода та страх перед тим, що колеги вважатимуть вас "стукачем", як і раніше, є сильним бар'єром для повідомлення про насильство. Підтримка та розуміння мети викривання все ще занадто низька.

Таким чином, допоки Україна повною мірою не імплементує власне законодавство до європейського та не впровадить відповідні законодавчі норми, що спрямовані на захист викривачів, компанія, що прагне ефективно управляти ризиками, повинна подбати про створення процедури викривання, яка гарантуватиме викривачам ефективний правовий захист від помсти та репресивних дій.

Гарантування такого захисту зміцнить довіру потенційних викривачів до системи викривачів і посилить їхню відповідальність перед компанією. Повідомлення про порушення, допущені співробітником на рівні компанії, дає можливість достовірно перевірити інформацію на ранній стадії, з'ясувати причини і швидко вжити коригувальних заходів.

Вікторія Оцоколіч,

експерт-аналітик LIGA ZAKON

Відчуйте силу інформації на вашому боці - з LIGA360 PRO. Експертна аналітика допоможе знайти правильний алгоритм дій для керівника, юриста, бухгалтера чи комплаєнс-офіцера. Замовте доступ за посиланням.

Хочете отримати найвигіднішу ціну на преміум-рішення LIGA 360: Юрист? Тільки зараз для тарифу діє спецпропозиція. Деталі за посиланням.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти

Схожі новини