14 серпня 2014 року Верховна Рада, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, прийняла Закон «Про санкції», який набрав чинності 12 вересня 2014 року.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону «Про санкції» (далі - Закон про санкції) закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Зазначений законодавчий акт, у комплексі з іншими нормативними актами, встановлює і низку обмежень у сфері державної реєстрації.
Останнього часу збільшилась кількість скарг, поданих на розгляд Міністерства юстиції, щодо реєстраційних дій (рішень про державну реєстрацію прав), проведених з порушенням санкційного законодавства.
Про обмеження, зумовлені законодавством про санкції, розповів секретар центральної Колегії Міністерства юстиції, начальник відділу інформаційно-технічного забезпечення діяльності Колегії Управління забезпечення діяльності Колегії Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту Офісу протидії рейдерству В'ячеслав Черниш.
В'ячеслав Черниш зазначив: положеннями частини другої статті 1 Закону про санкції передбачено, що санкції можуть застосовуватися з боку України до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
У підпункті першому частини першої статті 3 Закону про санкції визначено, що підставою для застосування санкцій є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Серед видів санкцій у нормах підпункту першого частини першої статті 4 Закону про санкції визначено, зокрема блокування активів, тобто тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Важливо зауважити, що чинне визначення змісту наведеної санкції, запроваджене Законом № 2257-IX, є значно ширшим за первісне її визначення, що зводилось до тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Часто ця санкція застосовується разом із зупиненням виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Поняття «активи» (від латинського слова «activus» - дійсний) передбачає певні ресурси, що контрольовані особою у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому. Активи можуть бути матеріальними чи нематеріальними тощо.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» актив визначено як кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права.
Активом можемо вважати і певне речове право на нерухоме майно, наприклад право власності, інші речові права, що випливають з правомочностей орендаря, суборендаря, іпотекодержателя тощо.
Так, наприклад, іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві відповідно до статті 38 Закону «Про іпотеку», що є майновим активом, за рахунок якого іпотекодержатель задовольняє свої вимоги шляхом розпорядження майном.
Згідно з вимогами частини третьої статті 5 Закону про санкції рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), приймається Радою національної безпеки та оборони та вводиться в дію указом Президента. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента і є обов'язковим до виконання.
Таким чином, норми Закону про санкції не є самостійною підставою для застосування санкцій. Однак для введення таких санкцій щодо певної особи необхідне відповідне рішення Ради національної безпеки та оборони України, яке вводиться в дію указом Президента.
Відтак, за словами В'ячеслава Черниша, за умови прийняття рішення Радою національної безпеки та оборони, яке введене в дію указом Президента щодо застосування санкції у вигляді блокування активів певної юридичної особи, відчуження таких активів призведе до порушення обмежень (заборон), установлених санкцією відповідного виду.
Важливо також звернути увагу на приписи пункту 7 глави 3 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5, згідно з якими:
при вчиненні нотаріальної дії нотаріус перевіряє факт застосовування санкцій відповідних видів, передбачених статтею 4 Закону про санкції, рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони та введено в дію указом Президента, до фізичних або юридичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії;
у разі звернення фізичної або юридичної особи за вчиненням нотаріальної дії щодо розпорядження активами нотаріус перевіряє також факт застосування санкції у виді блокування активів до юридичних та/або фізичних осіб, що можуть прямо чи опосередковано впливати на фізичну або юридичну особу, яка звернулася за вчиненням такої нотаріальної дії;
у разі звернення за вчиненням нотаріальної дії представника фізичної або юридичної особи перевірка факту застосування санкцій відповідних видів, передбачених статтею 4 Закону про санкції, здійснюється щодо фізичної або юридичної особи, в інтересах якої діє такий представник.
Перевірка факту застосування санкцій відповідних видів здійснюється за відомостями, що містяться у рішеннях Ради національної безпеки і оборони, введених в дію указами Президента;
у разі встановлення факту застосування санкцій, передбачених статтею 4 Закону про санкції, до фізичних або юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (юридичних та/або фізичних осіб, що можуть прямо чи опосередковано впливати на фізичну або юридичну особу, яка звернулася за вчиненням відповідної нотаріальної дії), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії відповідно до статті 49 Закону «Про нотаріат», якщо вчинення нотаріальної дії призведе до порушення обмежень (заборон), установлених санкцією відповідного виду.
Так, відповідно до статті 49 Закону «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення нотаріальної дії призведе до порушення обмежень (заборон), установлених санкцією відповідного виду.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон про державну реєстрацію прав).
До загальних засад державної реєстрації прав, зокрема, належать:
гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом про державну реєстрацію прав (частина перша статті 3 зазначеного Закону).
Важливо враховувати, зазначає В'ячеслав Черниш, що перевірку щодо дотримання санкційного законодавства має проводити і державний реєстратор прав на нерухоме майно.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону про державну реєстрацію прав державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону про державну реєстрацію прав державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Отримуй максимум інформації для ухвалення юридичних рішень. Усе законодавство й судова практика, аналітика й правова картина дня - є у рішенні LIGA360:Юрист. Замов прямо сьогодні.
Читайте також:
Які об'єкти можливо будувати та які будівельні роботи виконувати без дозвільної документації
