Міністерство економіки затвердило Примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Відповідний наказ № 4179 було підписано 26 жовтня 2022 року.
Мінекономіки рекомендує роботодавцям під час укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом керуватися саме затвердженою цим наказом Примірною формою.
Нагадаємо, 10 серпня 2022 року набрав чинності Закон № 2421-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом". Документом Кодекс законів про працю доповнено статтею 21-1 "Трудовий договір з нефіксованим робочим часом". З детальним аналізом зазначеного Закону можна ознайомитися з аналітичного матеріалу Інеси Летич, радника юридичної фірми "Астерс".
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов'язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених статтею 21-1 КЗпП.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов'язків;
спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою статті 21-1 КЗпП;
інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Де читати професійну аналітику про управління персоналом? В робочому просторі LIGA360: HR-Менеджер. Налаштуйте персональну стрічку новин з обраних джерел, отримуйте доступ до аналітики з кадрового обліку, читайте коментарі експертів. Оберіть своє рішення LIGA360 за посиланням.
Читайте на цю саму тему:
