Відповідно до частини першої статті 60-2 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Згідно з нормами частини третьої статті 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Проте у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із вимогами Закону від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до норм пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів від 17.03.2011 № 362), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Для підприємств приватного сектору немає жодних обмежень щодо того, що вважати відрядженням, а що - ні.
При цьому законодавство не містить заборони виконання такої дистанційної роботи за кордоном. Тому відповідно у випадку, коли працівник у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я під час дії воєнного стану виїхав за межі країни і має технічну можливість виконання трудових функцій дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, встановлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час). У табелі обліку відображається фактично відпрацьований працівником час.
Отже, перебування працівників за кордоном на час воєнного стану не вважається відрядженням.
Відповідне роз'яснення надали фахівці Східного міжрегіонального управління Держпраці.
Воєнний стан потребує оперативного пошуку інформації. Керівникам, юристам, бухгалтерам та hr-фахівцям як ніколи важливо встигати за змінами. У LIGA360 створений спеціальний блок з важливими даними: законодавство, економічні новини, відповіді експертів. Замовляйте систему на спеціальних умовах.
Читайте також:
З 21 травня Нацбанк скасував ліміт на встановлення курсу продажу валюти
