Заповіт подружжя: для чого він потрібен і що передбачає

Фахівці Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) розповіли про заповіт подружжя як особливий різновид заповіту.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що майже кожна людина, яка працює та примножує свої матеріальні статки, рано чи пізно починає замислюватися над питанням: «Кому, що та яким чином залишити після своєї смерті?».

Саме тут починається пошук оптимального шляху переходу майна у спадок, і одним з таких шляхів є складення заповіту подружжя, який передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, і лише після смерті останнього право на спадкування мають особи, спільно визначені подружжям у заповіті. Наприклад, у разі складення подружжям спільного заповіту, в якому вони заповідали все своє майно своїм дітям у рівних частках, у випадку смерті одного з подружжя його частка автоматично переходить іншому, і той з подружжя, який пережив іншого, стає єдиним власником майна. Діти зможуть отримати спадок тільки після його смерті.

Нюанси процедури складання: заповіт подружжя є новою формою заповіту. Раніше заповіт складався винятково від імені однієї особи, сьогодні ж подружжя має право складати спільний заповіт.

Варто звернути увагу, що скласти такий заповіт може лише подружжя, тобто чоловік і жінка, шлюб яких зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. При цьому проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя та, відповідно, унеможливлює складення спільного заповіту.

Окрім того, спільний заповіт може стосуватися лише майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть якщо воно зареєстроване на одного з них (наприклад, будинок, придбаний у шлюбі, є спільним майном).

Зазвичай подружжя володіє не тільки спільним майном, а й таким, що належить кожному з них на праві приватної власності (особисті кошти та майно, набуте до шлюбу або в порядку дарування тощо). У такому випадку кожен із подружжя може скласти окремий заповіт і визначити долю такого майна на випадок своєї смерті.

Особливості успадкування та втрати чинності спільного заповіту подружжя

Смерть одного з подружжя є підставою для припинення режиму спільної сумісної власності майна подружжя, стосовно якого складено спільний заповіт, і не породжує виникнення спадкових правовідносин. Проте другий з подружжя повинен звернутися до нотаріуса, щоб оформити перехід права власності на частку у спільному майні подружжя, адже законодавством передбачена спеціальна процедура такого переходу та державна реєстрація речових прав, і відбутися «автоматично» це не може.

По-друге, на майно тимчасово накладається заборона на відчуження (продаж, дарування тощо), яка знімається тільки після смерті другого з подружжя. Це зроблено для того, аби не допустити порушення волі покійного. Для накладення такої заборони також потрібно, щоб той з подружжя, хто пережив, звернувся до нотаріуса.

Призначені у спільному заповіті спадкоємці, а також особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, можуть скористатися своїм правом лише після смерті другого з подружжя. Тобто право на обов'язкову частку в спадщині матимуть непрацездатні батьки та діти останнього з подружжя.

Зміна чи скасування заповіту подружжя може бути здійснена лише за життя обох із подружжя. Після смерті одного інший вже не вправі змінити спільний заповіт подружжя.

Також чинний Цивільний кодекс встановлює і можливість відмови від спільного заповіту, але це можливо лише за життя обох із подружжя. Відмова підлягає нотаріальному посвідченню, шляхом засвідчення справжності підпису одного із подружжя на заяві про відмову. Відмова від спільного заповіту одним з подружжя тягне за собою скасування правочину в цілому.

Разом з тим розірвання шлюбу або визнання його недійсним призводить до втрати чинності заповіту подружжя.

Окрім того, заповіт подружжя може бути визнано недійсним у судовому порядку. У такому випадку той із подружжя, хто пережив іншого з подружжя, складає новий заповіт, одноосібно, щодо своєї частки спільного майна, а майно померлого подружжя відійде спадкоємцям за законом.

«За та проти». Щоб остаточно розібратися в особливостях спільного заповіту подружжя та з'ясувати його доцільність для кожного особисто, варто розглянути переваги та недоліки такого різновиду заповіту.

Єдиною, проте суттєвою перевагою складення спільного заповіту подружжя є те, що той з подружжя, який пережив іншого, продовжує жити в звичному для нього майновому середовищі. За наявності, наприклад, однокімнатної квартири як єдиного житла у подружжя, спадкування після смерті одного з них ставило б іншого у дуже скрутне матеріальне становище та залежність від порядності інших спадкоємців. Отже, спільний заповіт подружжя покликаний захистити майнові інтереси того з подружжя, який пережив іншого.

Проте, складаючи спільний заповіт, подружжя повинне враховувати і його можливі недоліки:

- той з подружжя, хто пережив, протягом свого життя, не матиме права будь-яким чином відчужувати майно, адже на нього буде накладено заборону;

- майно померлого раніше подружжя, яке належало до спільної сумісної власності, цілком переходить до подружжя, що його пережив, а спадкові права інших осіб (дітей, батьків померлого подружжя) є обмеженими;

- у подружжя, хто пережив, відсутня можливість скасувати чи змінити спільний заповіт після смерті першого з подружжя. Разом з тим особа, на користь якої складено заповіт, після смерті одного з подружжя може поводитися негідно (але в межах закону, що унеможливлює усунення її від спадщини за заповітом), проте чинне законодавство забороняє заповідачеві в цьому випадку скасувати заповіт.

Окрім того, важливо пам'ятати, що необхідною умовою чинності заповіту подружжя є спільне бажання чоловіка та дружини щодо складення спільного заповіту.

Читайте також:

В яких випадках за кримінальні правопорушення відповідальність настає з 11 років: роз'яснення