ВРП не може використовувати скасування судового рішення як підставу для дисциплінарної відповідальності, пеналізації чи для ухвалення рішення з негативними наслідками для судді, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Відповідне положення міститься у постанові ВП ВC від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19.
З судовими рішеннями зручно ознайомитися у VERDICTUM. Замовити тестовий доступ можна тут.
Обставини справи
Позивачка вимагала визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові подання про призначення позивача на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Позивачка зазначала, що ВРП, відмовляючи судді у внесенні Президентові подання про її призначення на посаду судді КАС ВС, посилалася на деякі постанови, які були ухвалені за участі позивачки у складі колегії та згодом були скасовані судом вищої інстанції. ВРП визнала їх відомостями, що не були предметом розгляду ВККС і такими, що викликають обґрунтований сумнів стосовно відповідності її критерію доброчесності та професійної етики, а також обставинами, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням її суддею КАС ВС.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП не може використовувати скасування судового рішення як підставу для дисциплінарної відповідальності, пеналізації чи для ухвалення рішення з негативними наслідками для особи, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 49 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
ВРП не є органом державної влади, який може оцінювати законність судового рішення на підставі власного аналізу та розсуду, резюмувати і визнавати його незаконним, протиправним, фактично завідомо неправосудним поза процедурою кримінального чи дисциплінарного провадження.
Велика Палата Верховного Суду розуміє, що судді не повинні бути поза юридичною відповідальністю. Проте відповідальність у вигляді відмови внести подання про призначення на посаду за діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне (у формі [прямого чи непрямого] умислу чи грубої необережності) винесення незаконних судових рішень. Судді не повинні відповідати за тлумачення на свій розсуд правової норми, що відрізняється від тлумачення цієї норми їхніми колегами, якщо у рішенні відкрито, в рамках відповідного судочинства, наведена аргументація, з якою згодом не погодився суд вищого рівня. Основним засобом правового захисту від помилок у судових рішеннях слугує оскарження цих рішень у порядку апеляційного провадження. Скасування не може слугувати єдиною підставою визнання судового рішення незаконним, оскільки скасування не обов'язково означає, що суддя діяв некомпетентно або непрофесійно.
Так, одні лише скасовані судові рішення не можуть визнаватися підставою чи мотивами для настання негативних наслідків для судді.
Якщо ви шукаєте юриста для захисту ваших прав у суді, скористайтеся Національним професійним юридичним каталогом Liga:BOOK.
