Рішення чи акти, якими визначається розмір збитків, не можуть бути предметом судового розгляду.
Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати від 27 березня 2019 року у справі № 917/902/18.
Ознайомитися з повним текстом постанови можна у Verdictum.
Приватне підприємство звернулося до господарського суду з вимогою визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету міської ради «Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою».
Господарський суд закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу, посилаючись на відсутність між сторонами господарських відносин та інших складових елементів, що визначають підсудність справ господарському суду. Натомість суд першої інстанції зазначив, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд скасував відповідну ухвалу та направив справу на розгляд до того ж суду, мотивуючи це тим, що відповідач у спірних відносинах, які стосуються здійснення повноважень управління у земельних відносинах, не виступає як орган владних повноважень.
Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції Велика Палата визнала помилковим з огляду на таке.
Предметом спору в цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків, завданих позивачем як землекористувачем.
За змістом п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Таким чином, Виконком, вважаючи, що позивач завдав органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право і повноваження скласти акт про визначення й відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.
При цьому повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків, а їх відшкодування не може здійснюватися на підставі рішення Виконкому в примусовому порядку.
Отже, оскільки оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних юридичних наслідків для позивача, то не може порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів. За таких обставин відсутній предмет судового захисту.
Така правова позиція Великої Палати відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 501/463/15-а та № 802/2474/17-а.
