5 березня набув чинності Державний стандарт соціальної реабілітації осіб з інтелектуальними та психічними розладами, затверджений наказом Мінсоцполітики від 17 грудня 2018 року № 1901.
Стандарт визначає зміст, обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги соціальної реабілітації осіб з інтелектуальними та психічними розладами, показники її якості для суб'єктів усіх форм власності, які надають цю послугу.
Соціальна реабілітація в обсязі, визначеному Держстандартом, відбувається безоплатно, за плату або з установленням диференційованої плати.
Для отримання соціальної послуги потенційний отримувач, його законний представник, член його сім'ї має подати заяву та документ, що посвідчує особу, до управління соцзахисту держадміністрацій, селищних рад, суб'єкта, що займається соціальною реабілітацією. Підставою для отримання послуги є також рішення органу опіки та піклування (для недієздатних осіб у разі відсутності законного представника та надання соціальної послуги соціальної реабілітації за рішенням органів опіки та піклування).
Рішення про надання послуги приймається протягом 14 календарних днів. Рішення приймається на основі комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб. Крім того, задовільним має бути рівень навичок самостійного проживання за категоріями "Організація харчування", "Зовнішній вигляд, дотримання правил особистої гігієни", "Здоров'я", "Утримання помешкання", "Дотримання правил безпеки та поведінки в разі надзвичайних ситуацій", "Міжособистісні відносини", "Знання ресурсів громади", "Обізнаність у юридичній сфері".
Реабілітація проводиться на основі індивідуального плану, який ґрунтується на результатах комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Також має бути укладений договір про надання соціальної послуги соціальної реабілітації, істотними умовами якого є назва послуги, умови та строк її надання, її вартість, відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є індивідуальний план надання соціальної послуги.
Соціальна реабілітація передбачає:
навчання, формування, розвиток і підтримку соціально-побутових навичок (самообслуговування, комунікації, позитивної поведінки, приготування їжі, користування грошима, орієнтування тощо);
надання допомоги у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними;
психологічну підтримку, у тому числі шляхом організації та координації підтримки за принципом "рівний - рівному"; нормалізацію психосоціального стану і підвищення якості життя;
організацію дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності, працетерапії тощо;
надання інформації з питань соціального захисту населення.
