Вищий адміністративний суд України звернувся до Президента з проханням застосувати право вето відносно прийнятого 2 червня 2016 року Закону "Про судоустрій і статус суддів".
Закон визначає нові правові і організаційні основи функціонування судової влади. На думку ВАСУ Закон частково не відповідає вимогам статей 1 і 8 Конституціїзгідно з якими Україна є правовою державою, де признається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеностіпро що неодноразово відмічав у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Зокрема, частиною п'ятої статті 125 прийнятого Верховною Радою 2 червня 2016 року Закону "Про внесення змін до Конституції України (відносно правосуддя) " передбачено, що з метою захисту прав, свобод і інтересів особи у сфері публічно-правових стосунків діють адміністративні суди. Ця стаття проігнорована у Законі про судоустрій. Також не взяті до уваги рекомендації Венеціанської комісії, якими визнається існування адміністративних судів як автономної судової системи.
Очолювати вертикаль адміністративних судів повинен лише один, що не підкоряється нікому Вищий адміністративний суд Україниякий організаційно, юридично і процесуально буде повністю самостійним і незалежним.
Тому у ВАСУ вважають, що запропоновані Законом організаційні основи системи адміністративних судів порушують цілісність цієї системи, містять істотні погрози конституційним гарантіям права громадян на судовий захист від неправомірних дій суб'єктів владних повноважень.
Крім того, частина перша статті 31 Закону передбачає, що в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції по розгляду окремих категорій справ. Відповідно, може виникнути проблема відносно апеляційного і касаційного оскарження рішень таких судів, оскільки вона не передбачена в Законі.
Частина друга статті 31 Закону передбачає вичерпний перелік вищих спеціалізованих судів, а саме Вищий суд з питань інтелектуальної власності і Вищий антикорупційний суд. Перелік вищих спеціалізованих судів, приведений в Законі, є невиправданим з точки зору фінансових витрат для забезпечення діяльності такого суду (велике навантаження на державний бюджет) і одночасно з точки зору навантаження на суддю (мала кількість відповідних справ для цих вищих спеціалізованих судів).
Також частина друга статті 61 Закону містить перелік відомостей, які повинен вказувати суддя в декларації родинних зв'язків. При цьому не врахована ситуація, коли родичі не бажають надавати інформацію або знаходяться з суддею в неприязних стосунках.
Статтею 106 Закону встановлюються додаткові підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальностіа саме: непредставлення або несвоєчасне представлення декларації родинних зв'язків суддею; представлення в декларації родинних зв'язків судді свідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей; декларування свідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень в декларації доброчесності судді.
Запропоновані Законом зміни спрямовані на нівеляцію закріпленого в статті 126 Конституцій положення про незалежність і недоторканість суддів, які гарантуються Конституцією і законами України.
Враховуючи викладене Вищий адміністративний суд України вважає, що цей Закон спрямований на руйнування системи адміністративного судочинствавпровадження якої є свідченням розвитку демократичної, правової держави відповідно до європейських стандартів і гарантії права людини на справедливий суд. Закон суперечить нормам діючої Конституції і прийнятим конституційним змінам в частині правосуддя, є Законом з високою долею корупційної складової і приведе до ліквідації інституту незалежності суддів, неможливості здійснення ефективного судового захисту прав громадян і юридичних осіб.
Джерело: ВАСУ
Нова платформа від ЛИГА:ЗАКОН: повна правова картина дня, законодавство, шаблони договорів, аналітика і багато що інше, що необхідно для роботи юриста!
Спробувати безкоштовно
Купити
