Судді, що зіткнулися з відвертим неприйняттям їх суспільством, почали виходити в публічну площину і об'єднуватися в громадські організації. Такі кроки можна тільки вітати, адже судді не можуть в агресивній і безапеляційній манері, властивій вищим чиновникам, звинувачувати в проблемах держави інші гілки влади. Суддя повинен пояснюватися з громадянами за допомогою своїх рішень. Але рішення часто вимагають додаткових пояснень з точки зору законності і справедливості, і ці категорії не завжди співпадають. При цьому суддя обмежений в роз'ясненні своїх рішень. Тому виходом для суддів є не лише вивчення практики Європейського суду з прав людини, як останньої інстанції у пошуках справедливості для громадян України, але і активне її застосування в здійсненні правосуддя, а також роз'яснення норм Конвенції про захист прав людини і основних свобод населенню. Згідно статистичним даним за 2015 рік Україна знаходиться на першому місці по кількості заяв на розгляді в ЕСПЧ - 14 900, що складає 22,2 % від загальної кількості. Тобто, кожна 5-а заява подана проти України. Відмітимо, що багато заяв є повторними, а також торкаються невиконання рішень ЕСПЧ (це вже зона відповідальності виконавчої влади). На другому місці - Російська Федерація (9 100 або 13,5 %), на третьому - Туреччина (8 500 або 12,6 %). Сумно, що Україна обходить не лише окремі країни, але і 37 країн в цілому, із загальною кількістю заяв в 10 900 або 16,2 %.
Як бачимо, плачевну ситуацію можуть виправити не лише судді, але і виконавча влада. В той же час від суддів залежить багато що (згадаємо хоч би справу Марії Бочанпо якому ЕСПЧ виніс 2 ухвали, і одно з них торкалося спотворення позицій Суду Верховним Судом України).
Не можна сказати, що в адміністративному судочинстві застосування Конвенції і практики ЕСПЧ важливіше, ніж в інших, але зацікавленість в цьому питанні саме адміністративних суддів в наявності. Об'єднавшись у Асоціацію адміністративних суддів українські законники узяли курс на вступ в Європейську асоціацію адміністративних суддів (Association of European Administrative Judges (AEAJ).
За місяць діяльності національної Асоціації до неї приєдналося 220 суддів. Було створено 17 відособлених підрозділів: в Києві, Київською, Львівською, Івано-Франківською, Запорізькою, Волинською, Луганською, Донецькою, Харківською, Полтавською, Сумською, Житомирською, Рівненською, Дніпропетровською, Черкаською, Одеською і Закарпатською областях.
Круглий стіл був присвячений застосуванню практики ЕСПЧ саме адміністративними судами, тому на нього і були запрошені європейські судді, що мають відношення до AEAJ: колишній генеральний секретар AEAJ Гейнрих Зенссуддя адміністративного суду Австрії, і Едіт Целлер - генеральний секретар AEAJ. Дискусію модерировали судді Наталія Блаживская (ВАСУ)віце-президент Асоціації адміністративних суддів і Богдан Санин (Окружний адмінсуд Києва) - також віце-президент Асоціації.
Розповідаючи колегам про застосування Конвенції в судах Євросоюзу, Э. Целлер запевнила, що і там судді стикаються з такими ж проблемами і викликами, що і українці. Тому вона вітає відкритий міжнародний діалог, який дозволить українським колегам перейняти досвід країн, в яких проблеми успішно вирішуються. Особливо це стосується питання незалежності судової влади, яка в першу чергу має на увазі відповідальність самих суддів. Незалежність європейських суддів грунтується на статті 6 Конвенцій, Рекомендаціях Ради Європи і Європейських стандартах. Усе це працює і може використовуватися у нас. У свою чергу, Г. Зейнс відмітив, що хоча Конвенція і є загальною базою для ЄС, важливо, як судді имеплементируют її в національні юрисдикції. Оскільки в різних країнах передбачені різні шляхи її застосування, в 2000 році адміністративні судді з 5 країн створили AEAJ як загальний майданчик для роботи. Зараз членами AEAJ є організації 17 європейських країн. Крім того, вона налічує 700 суддів - індивідуальних членів з 11 країн.
AEAJ продовжує розширюватися і рада новим членам, тому на заяву Н. Блаживской про те що національна Асоціація готова подати заявку на вступ, Э. Целлер відповіла: "Ласкаво просимо в нашу європейську сім'ю".
"У нас велика місія - ми жадаємо справедливого світу, в якому панує верховенство права", - ці слова належать Н. Блаживской. Сподіваємося, що вони не розійдуться із справою, і судді дійсно стануть на варті справедливості і законності, а оповідання європейців про важливість застосування практики ЕСПЧ підуть про запас.
