Верховний Суд України на засіданні Судової палати у гражданким справах 21 жовтня 2015 року розглянув справу № 6-1598цс15 по позову цивільно Румунії про забезпечення повернення неповнолітньої дитини в Грецьку Республіку.
При розгляді Суд сформулював наступну правову позицію. Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 була ратифікована Україною 11 січня 2006 року.
Згідно частини першої статті 3 Конвенції переміщення або утримання дитини розглядаються як незаконні, якщо: при цьому порушуються права опікування над дитиною, що належать якій-небудь особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, в якому дитина постійно проживала до його переміщення або утримання; у момент переміщення або утримання ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, коли б не переміщення або утримання.
По сенсу частини другої статті 3 Конвенції права опіка, про яку говориться в частині першої цієї норми, може виникнути, зокрема, на підставі якого-небудь законодавчого акту, або через рішення судової або адміністративної влади, або в результаті угоди, що спричиняє юридичні наслідки за законодавством цієї держави.
Відповідно до статті 12 Конвенцій якщо дитина переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на початок процедур в судовому або адміністративному органі Договірної держави, де знаходиться дитина, пройшло менш одного року з дати незаконного переміщення або утримання, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.
Судовий і адміністративний орган навіть в тих випадках, коли процедури розпочаті після закінчення річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.
Про наявність того, що дитина прижилася у своєму новому середовищі, можуть свідчити наступні факти: відвідує дошкільний учбовий заклад - сад, відвідує різні кухлі, за дитиною здійснюється медичний відхід, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має стабільні сімейні зв'язки, зміна мови спілкування і інші факти, що свідчать про те, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї сім'ї, і тому подібне.
Вказані факти необхідно оцінювати в сукупності з дотриманням інтересів дитини як нині, так і в майбутньому, балансу інтересів і прав батьків, думки дитини, якщо він досяг такого віку і рівня зрілості, і тому подібне.
Таким чином, виходячи зі змісту Конвенції витікає, що для ухвалення рішення про повернення дитини необхідно встановити, по-перше, що дитина постійно проживала в Договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт "а" частини першої статті 3 Конвенції); по-друге, переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або опікування відповідно до законодавства тієї держави, де дитина проживала (пункт "b" частини першої статті 3 Конвенції); по-третє, заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, коли б не переміщення або утримання (пункт "b" частини першої статті 3 Конвенції).
Крім того, частиною другої статті 12, частинами першої, другої статті 13 і статтею 20 Конвенцій визначений вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в поверненні дитини в місце його постійного проживання.
Обов'язок доведення наявності підстав для відмови в поверненні дитини Конвенція покладається на обличчя, що зробило протиправне вивезення або утримання дитини.
Так, стаття 13 Конвенцій передбачає, що судовий або адміністративний орган прошеної держави не зобов'язані віддавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, заперечує проти його повернення, доведуть, що:
а) особа, установа або інший орган, які опікають дитини, фактично не здійснювали права опікування на момент переміщення або утримання або далечіні згода на переміщення або утримання, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримання;
b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу спричинення фізичної або психологічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
