Позивач, будучи зацікавленим в отриманні контролю над групою українських підприємств, звернувся до суду Кіпру з позовом по надуманому приводу до кіпрських компаній, які є власниками цієї групи українських підприємств. Внаслідок чого уся група українських підприємств була включена до складу відповідачів.
У свідченнях, даних кіпрському суду під присягою, позивач просить застосувати забезпечувальні заходи, які дозволяють отримати контроль над українськими компаніями. В даному випадку такою мірою стало призначення тимчасового керівника, який підконтрольний позивачеві і якого наділили повноваженнями здійснювати юридичні дії відносно підприємств в Україні.
Специфіка кіпрського законодавства полягає в тому, що при видачі доручення на здійснення юридичних дій нотаріус не перевіряє об'єм повноважень особи, якій видається доручення, а тільки засвідчує підпис.
Це дало можливість призначеному керівникові видавати доручення на управління українськими підприємствами особам, підконтрольним позивачеві.
При цьому заявники розраховують на непоінформованість українських суб'єктів господарювання про правову базу визнання рішень іноземних судів в Україні. Річ у тому, що рішення іноземного суду, що стосується прав власності, може бути виконане в Україні тільки у разі підтвердження його українським судом.
Таким чином, спроби здійснювати дії відносно власності українських підприємств на підставі рішень іноземних судів або доручень, не підтверджених в Україні, можна кваліфікувати як шахрайство.
Радим Губань, к.ю.н. доцент кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
