Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у цивільних і господарських справах 24 червня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-472цс15предметом якого була суперечка про визнання рішення селищної ради і держакту на право власності на землю недійсними і визнанні права власності на земельну ділянку.
Була сформульована наступна правова позиція. Згідно ст. 173 ЗК межа району, села, селища, міста, району в місті - це умовна замкнута лінія на поверхні землі, що відділяє територію району, села, селища, міста, району в місті від інших територій.
Відповідно до пункту "б" частини 1 ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних стосунків на території сіл, селищ, міст відноситься передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відповідно до справжнього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК громадяни і юридичні особи придбавають право власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Придбання права на землю громадянами і юрособами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування.
Як передбачено частиною 1 ст. 122 ЗК, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для усіх потреб.
Таким чином, оскільки вказані норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим отриманням її власником держакту на право власностісуд апеляційної інстанції, з виводами якого погодився і суд касаційної інстанції, безпідставно відмінив рішення Ирпенского міського суду Київської області від 19 червня 2013 року в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності.
Виведення суду апеляційної інстанції, з яким погодився і суд касаційної інстанції, про неправильне застосування місцевим судом наведених вище норм матеріального права про те, що саме державний акт засвідчує право власності на земельну ділянку після переходу його до відповідача на підставі договору купівлі-продажу, не визнаного судом недійсним, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 125, частиною 2 ст. 126 ЗК (у редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі придбання права власності на земельну ділянку за цивільно-правовим договором воно упевняється не держактом, а відповідною цивільно-правовою угодою про відчуження земельної ділянки, що знаходиться в порядку, який встановлений законом.
Здійснення у такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не міняє суті такого державного акту як недійсного.
Джерело: ВСУ
Аналогічна правова позиція була висловлена при перегляді справ № 6-217цс15, № 6-22цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
