У листі № 60-08012/19917 Нацбанк розповів, що вважає недоцільним введення функцій органів ГФС відносно перевірки відповідності цих финотчетности банків вимогам МСФО. Адже така перевірка здійснюється самим Нацбанком, а також існує законодавчо встановлена обов'язковість аудиту річною финотчетности банків.
На думку НБУ, внаслідок дублювання контрольних функцій різними органами можуть виникати ситуації надання протилежних висновків в частині відповідності вимогам МСФО оціночних суджень банку і його финотчетности (окремих показників).
Також регулятор роз'яснив, що перевірками Нацбанку може бути охоплений не увесь період, який перевіряється контролюючими органами, а також не усі види операцій. Тому відповідність финотчетности банку вимогам МСФО, в першу чергу, повинна підтверджуватися в аудиторському укладенні.
Необхідно врахувати, що аудиторське укладення може надаватися у виді:
- немодифікованої думки, якщо аудитор дійшов висновку про те, що финотчетность складена в усіх істотних аспектах відповідно до МСФО, або
- модифікованої думки (умовно-позитивного, негативного або відмови від висловлювання думки), коли аудитор на основі отриманих аудиторських доказів приходить до висновку, що финотчетность містить істотні спотворення, або не має можливості отримати достатні і прийнятні аудиторські докази, щоб дійти висновку, що финотчетность в цілому не містить істотних спотворень.
Тому НБУ вважає, що змінена редакція пп. 20.1.43, 20.1.44 і 20.1.46 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу повинна чітко визначати права контролюючих органів відносно можливості коригувати об'єкт оподаткування, визначений банком, на підставі даних финотчетности, до якої аудитором висловлена модифікована думка.
Крім того, для випадків, якщо у контролюючих органів виникають підозри відносно невідповідності думки аудитора міжнародним стандартам аудиту, Нацбанк пропонує передбачити право контролюючих органів звернутися в уповноважений орган (Аудиторську палату або НБУ), чиє експертне укладення є основою для ухвалення рішення контролюючим органом.