На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 5 листопада 2014 року було розглянуто справу № 6-172цс14 за позовом прокурора Козелецкого району Чернігівської області про визнання договорів міни недійсними і відміні державної реєстрації права власності на земельні ділянки.
ВСУ роз'яснив, що згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до набуття чинності законів про державний земельний кадастр і про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян і юридичних осіб, для ведення товарного сільгоспвиробництва, ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), окрім передачі їх в спадок, обміну на іншу земельну ділянку згідно із законом і вилучення (викупу) земельний ділянки для громадський потреба.
Аналіз ст. 14 Закону "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) " і пунктів 3, 5 Рекомендацій по обміну земельними ділянками, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 дозволяє зробити висновок про те, що обмінені можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай". Проте заявник на підставі договору купівлі-продажу придбав право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності (а не за рахунок земель, виділених на частку (пай) в реорганізованому сільгосппідприємстві), які згодом були розділені на частини. Ці частини на підставі договорів міни їм були обміняні на земельні ділянки, придбані у розмірі земельних часток (паїв).
ВСУ дійшов висновку, що оскільки спірні договори міни ув'язнені в період дії заборони на відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв) (28 січня 2012 року), що через положення закону є основою для визнання їх недійсними, то суди у справі, що переглядається, дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
