Верховний Суд України проаналізував практику застосування ст. 625 ГК у цивільному судочинстві. Так, по сенсу статей 524 і 533 ГК грошовим являється зобов'язанняяке виражається в гривні (чи грошовому еквіваленті в іноземній валюті). В той же час, не є грошовими зобов'язання, в яких гроші використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов'язання передачі грошей, витікаючі з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнотів, зобов'язання повернути грошові знаки, які знаходилися на зберіганні, передати перевізником банкнота за договором перевезення та ін. Враховуючи це, положення ст. 625 ГК не застосовуються до вказаних стосунків.
ВСУ вказав, що дія ч. 2 ст. 625 ГК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із спричиненням шкоди. Судам необхідно враховувати, що передбачена ст. 625 ГК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ГК не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості по зарплаті, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва та ін.) і сімейні правовідносини.
Відсотки, передбачені ст. 625 ГК, не є штрафними санкціями. По сенсу ч. 2 ст. 625 ГК нарахування інфляційних витрат на суму боргу і 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними їм грошовими коштами.
Також слід враховувати, що відповідальність, передбачена ст. 625 ГК, по своїй правовій природі також відрізняється від збитків, відшкодування яких у разі порушення зобов'язання передбачено статтями 611 і 623 ГК. Враховуючи це, стягнення сум на підставі ст. 625 ГК не зменшує розміру збитківдо них не застосовуються положення ст. 624 ГК відносно одночасного стягнення збитків і неустойки.
Також роз'яснено, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань і 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права і інтересу, вони нараховуються незалежно від провини боржника.
По сенсу ст. 528 ГК виконання грошового зобов'язання може бути покладене боржником на інше обличчя. При цьому, відповідно до ст. 528 ГК у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) грошового зобов'язання боржника іншою особою, на яку покладено його виконання, відсотки, передбачені ст. 625 ГК стягуються не з цього лиця, а з боржника.
Судам необхідно враховувати, що 3 % річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах або договорі немає прямої вказівки відносно іншого порядку нарахування відсотків.
У разі збільшення банківського вкладу на суму незатребуваних відсотків, відсотки, що стягуються у зв'язку з простроченням повернення вкладу, передбачених ч. 2 ст. 625 ГК, нараховуються на усю суму вкладу, збільшеного на суму незатребуваних відсотків.
Якщо сталася прострочення банком операцій по рахункуу клієнта з'являється основа вимагати відповідно до ст. 625 ГК сплату відсотків, а відповідно до вимог ст. 623 ГК - відшкодування заподіяних збитків, якщо інше не встановлене законом. Судам слід мати на увазі, що передбачені ст. 32 Закону "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" спеціальні правила про відповідальність банків при здійсненні перекладу у вигляді сплати пені не виключають застосування ст. 625 ГК.
При рішенні суперечок, пов'язаних з виконанням договорів поручительстванеобхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 554 ГК поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поручительства. Враховуючи додатковий характер зобов'язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя відсотків у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, забезпеченого поручительством, на підставі ч. 2 ст. 625 ГК до фактичного погашення боргу. При цьому відсотки нараховуються в порядку і розмірі, в яких вони підлягають відшкодуванню боржником за основним зобов'язанням, якщо інше не встановлене договором поручительства.
Також ВСУ звернув увагу на спірні процесуальні питання. Так, підраховуючи суми стягнень, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в цей період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція ). Також роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не виконаного боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ГК.
Наявність старанного напису нотаріуса, здійсненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання також не свідчить про припинення договірних правовідносин і не звільняє боржника від відповідальності і не позбавляє кредитора права на отримання відсотків по користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.
