Обнародувана правова позиція Верховного Суду України у справі № 3-32гс14 про стягнення заборгованості. Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором постачання - не сплатив поставлений товар. Згідно з угодою у разі прострочення оплати або неповної оплати товару в терміни, вказані в договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, прострочення платежу, що діяло на період, від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання. Крім того, за невиконання грошових зобов'язань, окрім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, виплачує іншій стороні відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
ВСУ роз'яснив, що ч. 3 ст. 692 ГК, згідно якої у разі прострочення оплати товару продавець має право зажадати його плату товару і сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами, є спеціальним і поширює свою дію тільки на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких відповідно до законодавства застосовуються положення про купівлю-продаж.
Частиною 3 ст. 692 ГК конкретизована певна ст. 536 обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами і передбачено ст. 625 право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. У розумінні вказаних статей відсотки є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, які не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей виходить, що договором може бути встановлений інший розмір відсотків річних, а не інший спосіб їх числення.
Згідно з положеннями ст. 549 ГК грошовою сумою, яку боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, являється пеня. По своїй правовій природі відсотки за користування чужими грошимапередбачені за кожен день прострочення, охоплюються визначенням пені.
ВСУ дійшов висновку, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем. Це не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції, згідно якої ніхто не може двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одно і те ж правопорушення.
