Миндоходов в листі від 6 травня 2014 року № 10361/7/99-99-10-03-02-17 направило митницям для використання в роботі постанова Верховного Суду України від 25 березня 2014 року № 21-20а14 у справі про визначенні митної вартості товару шляхом додавання витрат на транспортування в ціну товару.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, дійшов висновку, з яким погодився і апеляційний суд, що за умовами контракту в ціну товару входять транспортні витрати. Проте, Вищий адміністративний суд України постановою від 24 вересня 2013 року відмінив рішення судів попередніх інстанцій і прийняв нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовив. Вказане судове рішення обгрунтоване тим, що згідно з умовами контракту вартість товару визначається по загальній формулі, включаючи відповідні складові, з урахуванням попередньої ціни товару. Виходячи із складових формули, по якій була розрахована ціна товару, в неї не входять витрати на транспортування. Приведена в контракті формула встановлення вартості товару не містить показника відносно обліку транспортних витрат в митну вартість товару.
Позивач на вимогу митного органу не надав додаткових документів, спростовували вищезгадане твердження, а тому митницею правомірно були прийняті оспорювані рішення про визначення митної вартості товару по першому методу (ціні контракту) з додаванням транспортних витрат.
Верховний Суд України, переглядаючи вказане рішення суду касаційної інстанції, вказує на необхідність дослідження питання законності дій митного органу при ухваленні рішень про визначення митної вартості товару за контрактом і обліку у вартості товару за ціною контракту транспортних витрат. Якщо за умовами контракту витрати на транспортування, виходячи із складових формули, по якій розраховувалася ціна товару, не входять в ціну товару, то такі витрати мають бути включені в ціну при визначенні митної вартості товару.
