Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня 2014 року прийняв постанову у справі № 6-39цс14 предметом якого була суперечка про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії про стягнення боргу.
ВСУ зробив правове укладення, про те, що по сенсу статті V Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 (Нью-Йорк), ст. 9 Угоди про порядок вирішення суперечок, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованого постановою Верховної Ради від 19 грудня 1992 року № 2889 - ХIIі ст. 36 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" основою для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду являється наявність доказів того, що сторона, проти якої прийнято рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла представити свої пояснення.
Оскільки правовідносини за поданням дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегульовані вказаними нормами міжнародних угод і законів, то тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача, і основи для застосування частини другої ст. 396 Цивільного процесуального кодексу України відсутні.
За інформацією ВСУ.
