На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховним Судом України було розглянуто справу № 6-131цс13 по суперечці про визнання права власності на квартиру, що знаходиться в іпотеці. Позивач звернувся до ТОВ "До ЭНД ФД" з позовом про визнання права власності на квартиру згідно з укладеною угодою про пайову участь у будівництві житлового будинку. Основою для укладення оборудки стало розірвання договору про пайову участь у будівництві, ув'язненого між ТОВ "До ЭНД ФД" і попереднім покупцем і проведення між ними взаєморозрахунків. Посилаючись на те, що будинок введений в експлуатацію, проте свідчення про право власності на спірну квартиру він не отримав, і що йому стало відомо про те, що вказана квартира є об'єктом зареєстрованого обтяження у зв'язку з передачею майнових прав на неї попереднім покупцем в іпотеку ПАО "Приватбанк", позивач просив на підставі ст. 16, 328 Цивільного кодексу, ст. 23 Закони "Про іпотеку" визнати за ним право власності на спірну квартиру.
ВССУ залишив в силі рішення суду першої інстанції про удовлеторении позовних вимог. ВСУ відмінив цю постанову і направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
При перегляді справи ВСУ вказав, що залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, касаційний суд не врахував вимоги ст. 3 ГПК і ст. 15 ГК про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і залишив без уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на квартиру до відповідача, який не сперечався за це право, не встановивши, чи дійсно порушується право позивача і не з'ясувавши, в чому саме полягає порушення це право. ВСУ вважає, що суд вирішив суперечку про права і обов'язки особи, яка не було залучено до розгляду справи, зокрема про визнання права власності на квартирумайнові права на яку є предметом іпотеки, без залучення до розгляду справи іпотекодержателя.
Роз'яснено, що відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Закони "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського ведення) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкоємства або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майнанавіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Обличчя, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, придбаває статус іпотекодавця і має усі права і несе усі його обов'язки за іпотечним договором в тому об'ємі і на тих умовах, які існували до придбання ним права власності на предмет іпотеки.
ВСУ була висловлена наступна правова позиція: Визнання в судовому порядку права власності на знову створене майно, придбане з порушенням вимог частини 3 ст. 12 Закону "Про іпотеку", по позову, заявленому до особи, яка не сперечається за таке право власності, суперечить вимогам ст. 15, 331 ГК, частини 3 ст. 12 і частин 1, 2 ст. 23 Закони "Про іпотеку".
