Господарський суд міста Києва 22 жовтня 2013 року, розглянувши справу № 910/9391/13, відмовив в задоволенні позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення грошових коштів з юридичної фірми "Интегритес" за невиконані зобов'язання за договором про надання юридичних послуг. Суд визнав, що первинний позов є необгрунтованим, а зустрічні позовні вимоги юридичної фірми - доведеними і підлягаючими задоволенню в повному об'ємі.
Суть суперечки. 12 квітня 2011 року ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" уклало з юридичною фірмою договір, згідно з яким остання зобов'язувалася представляти його інтереси в суперечці, що виникла на підставі ряду договорів фінансового лізингу, в судовому і позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство.
Згідно з угодою про надання юридичних послуг лізингова компанія перерахувала на рахунок "Интегритес" передоплату у розмірі 230 252,08 грн. Але, як стверджує позивач, відповідач не виконав обумовлені умови договору, внаслідок чого було прийнято рішення відмовитися від його послуг і розірвати договір, юридичній фірмі було спрямовано вимогу про повернення передоплати. У свою чергу, юридична фірма вважає, що позивач не має права вимагати повернення оплати, оскільки усі необхідні дії для виконання умов договору були здійснені.
Тому було подано зустрічна позовна заява з вимогою про зарахування попередньої оплати за договором про надання юридичних послуг на користь фірми, як повної оплати послуг з договору, неможливість виконання якого виникла з вини замовника. Відмічено, що договором не передбачено певних термінів надання послуг, оскільки сторони розуміли специфіку надання подібного роду послуг і очікуваного результату. Юридична фірма вважає, що до спірних правовідносин застосовуються положення цивільного законодавства про неможливість виконання договору з вини замовника, оскільки умови договору не могли бути виконані у зв'язку з одностороннім, достроковим його розірванням замовником. Тому дії лізингової компанії, спрямовані на односторонню відмову, є причиною того, що послуги в їх кінцевому варіанті - повне або часткове стягнення дебіторської заборгованості - не можуть бути надані з вини замовника.
Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що юридична фірма направляла компанії інформаційні звіти про хід надання послуг і виконувала узяті на себе зобов'язання по підготовці, узгодженню і представленню усіх необхідних документів про порушення кримінальних справ, що підтверджується електронними повідомленнями і заявами в правоохоронні органи.
У рішенні вказано, що кошти у розмірі 230 252,08 грн., які компанія просить стягнути з відповідача, отримані останнім в якості оплати виконаних за договором послуг і придбані на правовій основі, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу як безпідставно придбане майно, оскільки:
- умовами договору не передбачено певних термінів надання обумовлених послуг;
- юридична фірма виконала умови договору про надання послуг;
- між сторонами був укладений договір про оплатне надання послуг.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про зарахування 230 252,08 грн. в якості плати за договором на користь юридичної фірми в повному об'ємі, суд врахував, що:
- розірвання договору в односторонньому порядку, з чого виходить неможливість надання послуг з повного або часткового стягнення дебіторської заборгованості з обумовленого товариства з обмеженою відповідальністю з вини позивача;
- згідно ст. 903 Цивільні кодекси замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному об'ємі, якщо неможливість виконати договір виникла з його вини;
- сторони в договорі не передбачили того, яким чином повинна розраховуватися розумна плата виконавця за надані їм послуги.
Денис Киценкорадник судової практики МЮФ "Интегритес"вважає, що суд дійшов правильного висновку. Він пояснив, що оскільки між сторонами у справі був укладений договір про надання юридичних послуг, а кошти, які ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" просить стягнути з "Интегритес", отримані останнім в якості оплати наданих за договором послуг, то такі засоби придбані за наявності правової основи, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ГК як безпідставне збагачення.
"Згідно самої суті правовідносин за поданням послуг, передбачених приписами ст. 901 ГК, обов'язок по здійсненню оплати виникає тільки у разі фактичного надання замовникові послуги. Згідно ч. 1 ст. 903 ГК, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу в розмірі, в терміни і в порядку, які встановлені договором. При цьому договором про надання юридичних не передбачено певних термінів надання послуг, оскільки сторони розуміли специфіку надання подібного роду послуг і очікуваного результату"- вказує юрист.
За його словами одностороння відмова позивача від договору, і наступна вимога про повернення виконавцем суми отриманої передоплати не відповідає умовам договоруоскільки відповідно до п. 11.3 договорів, при відмові від послуг виконавця, замовник повинен сплатити вартість фактично наданих послуг і відшкодувати понесені виконавцем витрати. В той же час, наслідком реалізації замовником свого права на відмову від послуг з договору являється неможливість надати послуги виконавцем в їх кінцевому варіанті, а саме по вилученню предмета лізингу.
"МЮФ "Интегритес" не вважає необхідним стягнення із замовника усіх понесених витрат. Втім, повернення передоплати в умовах, коли в процесі надання послуг фірма понесла витрати, що перевищують суму попередньої оплати, не представляється можливим"- зробив висновок Д. Киценко.
Відмітимо, що 5 грудня 2013 року Господарський апеляційний суд міста Києва прийняв у виробництво апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року. Судове засідання призначене на 14 січня 2014 року.
