21 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини (далі - ЕСПЧ) оприлюднив неостаточне рішення у справі "Путистин проти України". Суд вказав на отстутствие порушень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція). Владлен Путистин звернувся в ЕСПЧ в 2003 році із скаргою на публікацію наклепницької інформації про його батька в статті газети "Комсомольська правда", приуроченої до 60-ої річниці гри між футбольною командою "Старт" (складалася переважно з гравців "Динамо", що у той час працювали на хлібозаводі) і німецькою командою "Флакельф" (складалася з пілотів Люфтваффе, солдатів зенітних військ і техніків).
|
Андрій Кристенко |
Андрій Кристенкоасоційований партнер юридичної фірми ILFрозповів ЮРЛИГЕ про суть розглянутої справи. В. Путистин - син колишнього гравця ФК "Динамо-Київ" Михайла Путистинащо брало участь 9 серпня 1942 року у футбольному матчі між командами "Старт" і "Флакельф". Перемога українців в цьому матчі привела до серйозних наслідків: гравці були заарештовані і відправлені до місцевого концтабору, а чотирьох з них у результаті страчували.
На початку квітня 2001 року газета "Комсомольська правда" опублікувала статтю під назвою "Правда про матч смерті". Окрім іншого, в ній говорилося про те, що "…динамівців в команді "Старт", яку створив директор місцевого хлібозаводу, було лише четверо. Їх і розстріляли. А інші гравці працювали в поліції, співпрацювали з гестапо…".
У липні 2001 року В. Путистин ініціював судові процедури проти "Комсомольської правди" і її журналістів, не дивлячись на те, що прізвище його батька не вказувалося в цій статті.
У національних судах заявник стверджував, що журналісти газети розповсюдили недостовірну інформацію про його батька, і вимагав її спростування, а також компенсацію моральної шкоди. Зокрема, В. Путистин скаржився на те, що інформація про його батька і передбачувану співпрацю з гестапо дискредитує пам'ять про нього, його честь і репутацію, у тому числі репутацію самого заявника. Він стверджував, що єдиний вивід, який може зробити читач цієї статті, це те, що М. Путистин або працював в поліції, або співпрацював з гестапо, внаслідок чого не був страчений.
Через декілька місяців Оболонський районний суд м. Києва відмовив В. Путистину в задоволенні його позову. Суд встановив, що оспорювана публікація не торкалася заявника безпосередньо, що стаття не містила ні його імені, ні імені його батька, як і тверджень про співпрацю батька заявника з гестапо. Згодом вищі суди підтримали позицію суду першої інстанції.
У своїй заяві в ЕСПЧ В. Путистин скаржився на те, що відмова національних судів виправити інформацію дифамації про його батька, опубліковану в "Комсомольській правді", порушило його право на захист власної репутації і репутації його сім'ї. Заявник не був представлений юристом в процедурах перед ЕСПЧ і посилався на порушення ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) і ст. 10 (свобода висловлювання думки) Конвенцій. Оскільки в обов'язки ЕСПЧ входить, серед іншого, правовий аналіз обставин справи, він вирішив розглянути скаргу В. Путистина у рамках ст. 8 ЕСПЧ (право на повагу приватного життя).
Суд допускав, що стаття вплинула на заявника, проте непрямим чином, в тому сенсі, що тільки читач, що знав, що на афіші 1942 року, опублікованою "Комсомольською правдою", було ім'я його батька, міг зробити несприятливі висновки про нього. Тому міра дії статті була незначною. ЕСПЧ також відмітив, що стаття не була провокаційною або сенсаційною і що національні суди не порушили баланс між правом заявника на повагу його приватного життя і свободою журналіста висловлювати свою думку.
В результаті ЕСПЧ не встановив порушення ст. 8 Конвенцій в цій справі.
"Як відмітив суддя Лемменс у своїй співпадаючій думці в цій справі, це рішення ЕСПЧ є важливим, оскільки воно демонструє, що за певних умов шкода репутації померлої особи може вплинути на його живого родича. Проте така ситуація може мати місце тільки у виняткових обставинах. У цій справі такий вплив на заявника мав місце, хоча і було непрямим"- зробив висновок А. Кристенко.
Нагадаємо, що 10 жовтня 2013 року ЕСПЧ виніс ухвалу у справі "Делфи проти Естонії"яким встановив, що власник інтернет-порталу несе відповідальність за образливі коментарі читачів, навіть якщо вони були ним видалені. Детальніше: "Судовий дайджест: компенсація виплат, запит на інформацію і коментарі в Мережі".
