Віктор Лаврентьевиччи часто Ви згадуєте ніч 28 червня 1996 року, коли Верховна Рада прийняла Конституцію? Що Вам найбільше запам'яталося?
- Згадую, звичайно, в кожен свій день народження, тому що 28 червня 1996 р. в день прийняття Конституції мені виповнилося 50 років. Відтоді це одночасно і державне свято, і мій день народження. Тому мені кожного разу згадується усе, що відбувалося в так звану конституційну ніч. Хоча величезна робота йшла багато місяців до того моменту.
А що стосується того, що самого запам'ятовується в процесі прийняття Конституції в ту ніч, тобто і одно приємний спогад. Коли пробило північ, мене привітав Олександр Мороз, попросивши усіх колег по Верховній Раді зробити мені подарунок - прийняти Конституцію України.
А якщо без гумору - був і серйозний момент, коли з 4 до 7 годин ранку ми ніяк не могли прорватися через голосування декількох статей. І тільки лише рано вранці проголосували за статті, що стосуються і прапора, і мови, одночасно голосували ще по статусу АРК.
Як Ви вважаєте, чи застаріла нині чинна редакція Основного Закону і чи потребує змін?
- Дуже складно про це говорити, тому що ми як юристи розуміємо: те, що сталося в 2010 році, фактично позбавило нас Конституції. І коли ми говоримо про Конституцію, ми говоримо про те тіло, яке було позбавлено свого духу цим рішенням Конституційного Суду.
За великим рахунком це було нелегітимне повернення тексту. У 2004 році мотиви змін були пов'язані з Віктором Ющенком. Тоді вже було заявлено, що у нас європейський вибір, і було ясно, що Конституція є досить авторитарною для Європи. Тому зміни треба було вносити. А коли повернули усі назад, ми практично знову повернулися до авторитарної системи.
Зміни потрібні. Тим більше нинішній Президент вже заявив про те, що треба зміцнювати демократичні механізми і місцеве самоврядування, гарантувати права і свободи громадян. Ясно, що слід переходити до парламентсько-президентської системи і у зв'язку з цим вносити відповідні зміни.
"Юристи сьогодні не так часто звертаються безпосередньо до норм Конституції, вони найчастіше вирішують питання, навіть не посилаючись на закон" |
Життя показало, що сьогодні недостатньо просто проголосити якісь права і свободи. Необхідно передбачити наслідки невиконання владою приписів Конституції. Тим більше коли робиться посягання на якісь конституційні основи функціонування державного устрою. У даних випадках такі люди повинні нести карну відповідальність.
Що потрібне, щоб в Конституції не існувало мертвих норм, приміром таких як безкоштовна освіта і меддопомога?
- Для цього необхідно передбачити механізми дії на владу, дати народу можливість заявляти про своє відношення до того, що робить владу.
Зовсім нещодавно Президент України створив Конституційну асамблею, на яку покладені функції узагальнення практики реалізації норм Основного Закону і внесення пропозицій по її удосконаленню. Чи маєте Ви відношення до її роботи і яких результатів від неї чекаєте?
- Так, я запрошений до складу цієї Конституційної асамблеї і є її учасником. Вона, власне, вже почала свою роботу. Але лише життя покаже, як вона працюватиме: чи запропонує кінець кінцем необхідні для суспільства зміни або це будуть спроби легітимізувати останні "досягнення" нашої влади. Якщо вони захочуть узаконити свої антиконституційні наміри, то ніякого сенсу в цьому, звичайно ж, не буде.
Чи грає сьогодні Конституція в роботі рядового юриста ту роль, яку повинна? Чи має належний авторитет серед населення?
- Юристи сьогодні не так часто звертаються безпосередньо до норм Конституції, вони найчастіше вирішують питання, навіть не посилаючись на закон. Дуже поширеною зараз являється манера роботи шляхом домовленостей. Це просто жахлива ситуація! Хоча в Конституції є дуже хороше положення про те, що, на відміну від усіх попередніх Основних Законів нашої української держави, ця Конституція - прямої дії. Проте на сьогодні це мало використовується. Та і суди, м'яко кажучи, не дуже розташовані йти назустріч тому, хто оперує посиланнями на норми Конституції, адже вона доки не набула характеру головного закону і беззастережного авторитету.
Бесіду вели Сергій Саченко і Кристина Венгриняк
