1. Юриспруденція - це і бізнес, і служіння вищим цілям. Одно іншому не заважає. Знову ж таки, чужа душа - сутінки. Інший колега з таким надривом віщає про свою безкорисливість і прагнення до цих самих "вищих цілей", що у слухачів просто дух захоплює. Особливо коли вони дізнаються точну ціну безкорисливості і ідеалів. Готівкою, в доларах і без розписки. Тому вважаю за краще відкрито і чесно служити вищим цілям за розумний гонорар за безготівковим розрахунком. По-перше, я заробляю собі на життя. По-друге, роблю добру справу. Чи навпаки...
2. Чи потрібні юристи для профілактики проблем або для їх вирішення - залежить від того, коли клієнтові прийшла мудра і єдино вірна думка до нас звернутися. Я говорю студентам, що юридична практика має деяку схожість з картковою грою. Адже результат наших зусиль залежить не лише від розуму, професійних знань і досвіду, але і від того, "яка прийшла карта", тобто від фактичних обставин тієї або іншої справи, що склалися без нашого впливу і участі. Відносно легко захистити інтереси клієнта, який "кругом правий", але ж бувають випадки, коли клієнт об'єктивно "кругом винен".
3. У Україні поширене дивне, на мою думку, "одушевлення закону". В тому сенсі, що багато наших співгромадян вважають, що закон діє сам по собі, без участі людини. Звідси виникає украй порочне твердження про те, що проблеми з реалізацією законів викликані недосконалістю самих законів, а не протиправною діяльністю конкретних персонажів, закони не виконуючих і не дотримуючих. Один коментатор на моєму блозі добалакався (чи вірніше дописався) до того, що, мовляв, Конституція недосконала, оскільки не здатна САМА себе захистити (!).
В результаті ми боремося з порушенням законом шляхом внесення в ці закони усе нових і нових змін. Природно, без всякої надії на успіх. А давно пора зайнятися забезпеченням реалізації діючих правових норм. Для чого украй необхідно забезпечити невідворотність відповідальності за їх порушення.
Наші проблеми криються не в змісті законів, а в їх реалізації. Тому я багато років послідовно доводив, що новий закон про адвокатуру нам не потрібний. Треба серйозніше відноситися до дотримання і виконання норм закону діючого. Недавній законопроект "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" нічого нового до власне адвокатської діяльності не привнесе. А ось стосовно організації і управління "адвокатською масою" нововведення будуть.
4. Мені вдається поєднувати юридичну практику з науковою і викладацькою діяльністю. Хоча, іноді треба терміново поїхати у справі, а тому доводиться пропускати заняття в університеті. Це єдина проблема. Наукою займаюся тому, що хочеться. Викладанням тому, що це кращий спосіб підібрати розумних і перспективних молодих юристів для фірми.
5. Завжди говорив, що нещасний клієнт, у якого знаменитий адвокат. Клієнти наших найзнаменитіших адвокатів зазвичай довго і тяжко сидять. В той же час, деяка популярність потрібна. Тому вважаю за краще бути більше на слуху як адвокат-блоггер, публіцист, чим у зв'язку із справами конкретних клієнтів. Але не буває правил без виключень. Іноді доводиться і прес-конференції проводити.
6. На мою думку, в Україні надто багато уваги приділяється так званій "безкоштовній правовій допомозі". Хоча насправді допомога ця зовсім не безкоштовна, просто оплачується не з кишені клієнта, а з інших джерел, з багатостраждального державного бюджету, наприклад. Більшість витрат клієнтів на правову допомогу повинна відшкодовуватися за рахунок правопорушників, я про це багато писав і пишу. Не можу не згадати мудре зауваження одного британського колеги, що не буде користі від ради, за яку ви не заплатили.
Найзначнішим на сьогодні нашою справою pro bono publicо - заради громадського блага - рахую перемогу в Конституційному Суді України у справі про правову допомогу. Ми адже захистили право на правову допомогу усіх людей в Україні.
Такі справи, хоч тягнуться дуже довго, багато сил і часу не вимагають. Тому я навіть дивуюся, чому так мало колег наслідує наш приклад. Хто захистить наші права, якщо цим не займемося ми самі? Продовжую сподіватися, що наші заява і позови коли-небудь стануть не "голосом волаючого в пустелі" а частиною масового руху. Наша діяльність і зараз небезуспішна, а при масовій підтримці можна гори зрушити.
7. Етика на те і етика, що дотримується не від страху покарання, а тому що недобре порушувати. Усі етичні норми адвокатів важливі, хоча "домінантність інтересів клієнта" можна назвати першою серед рівних.
8. Захоплення історією - це з дитинства. Історія учить тому, що нічого не учить. Так вважали Гегель і Ганді, я теж згоден. Але тому, хто хоче вчитися і йде по життю з розплющеними очима історія може дати багато корисного. Адже з чим би нам не довелося в житті зіткнутися, щось схоже вже відбувалося раніше.
9. Я почесний консул Королівства Нідерланди. Як випливає з тексту затвердженого Міністерством закордонних справ України Положення, держава наша не вітає активну участь почесних консулів "в політичному житті як в Україні, так і в акредитуючій державі".
Тому своя участь в політичному житті намагаюся обмежувати голосуванням на виборах, блогами та публіцистикою. Пишу я все більше про право. Хоча яке право без політики?
Але у будь-якому випадку не слід забувати, що у цивілізованому світі саме адвокатура є кузня політичних кадрів. Сподіваюся, що імена Максиміліана Франсуа Мари Ісидора де Робесп'єра, Аврама Линкольна, Олександр Федоровича Керенского, Франкліна Делано Рузвельта додаткових пояснень і коментарів не потребують.
10. У нас в країні "киевоцентризм". Тому жити і працювати тільки в Донбасі просто неможливо. Я живу і працюю - в Україні.
11. Останні місяці мій робочий день починається з короткого запливу. А головний мій звичай і традиція - багато читати і багато думати. І використовувати що дізналося і придумане практично.
12. Моє гасло - "Роби, що повинен, і будь, що буде". Юрист в Україні зараз, як ніколи, зобов'язаний жити за таким правилом. У країні бракує юристів. Володарів юридичних дипломів більш ніж достатньо, юристів - бракує. Тому молодим людям з мізками, совістю і талантом вибирати цю професію настійно рекомендую.
