7 квітня 2026 року Парламент ухвалив Закон № 4833-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» (відомий у професійному середовищі як закон про цифровізацію виконавчого провадження), яким запровадив автоматизований арешт коштів в усіх виконавчих провадженнях, які передбачають стягнення коштів, та зобов'язав усі банки та фінансові установи підключитись до цієї системи.
Відповідно до цього Закону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях у банках або інших фінансових установах, передбачає автоматизоване:
1) отримання інформації про рахунки / електронні гаманці боржника;
2) накладення виконавцем арешту на кошти / електронні гроші боржника;
3) списання коштів з рахунків боржника / списання електронних грошей з електронних гаманців боржника.
Тобто фактично автоматизований арешт коштів розширився від власне арешту до повноцінного автоматизованого пошуку інформації про кошти боржника та їх подальшого автоматизованого списання.
На нашій платформі свої статті щодо того чи іншого етапу запровадження автоматизованого арешту коштів не раз публікував Олександр Олійник, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України. Тож ми вирішили поспілкуватись з ним і відтворити ґенезу запровадження автоматизованого звернення стягнення на кошти боржника та запитати про те, як усе працюватиме в реалі.
Олександре, доброго дня. Готуючись до інтерв'ю, ми передивились ваші дописи на платформі ЛІГА:ЗАКОН та в інших виданнях. Скажіть, чим викликана така увага до автоматизованого арешту коштів?
Доброго дня, дякую за запитання. Ви знаєте, можна було б почати відповідь на ваше питання з сухої статистики стану звернення стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні до початку цифровізації цього процесу, але це буде не до кінця причиною.
Поясніть.
Ну дивіться. Однією з теорії про юридичних осіб є теорія фікції. Теорія полягає в тому, що самої юридичної особи в реальному світі не існує - це фікція. Насправді це усе люди.
Не розвиваючи до кінця цю тезу, зазначу, що той чи інший програмний документ виконують люди. І від їх наполегливості і ініціативності великою мірою залежить успіх виконання.
Так от, 21.05.2015 у межах Угоди про розширене фінансування (EFF) між Україною та Міжнародним валютним фондом було підписано Меморандум про економічну та фінансову політику, пунктом 29 якого Уряд України взяв на себе зобов'язання реформувати систему примусового виконання рішень та покращити клімат для відновлення банківського кредитування, в тому числі шляхом удосконалення порядку звернення стягнення на кошти боржників.
Стосовно накладення арешту на банківські рахунки у Меморандумі зазначалося: «Нашою метою є ліквідувати «вузькі місця», які, як було з'ясовано, гальмують ефективність процедури у таких сферах як питання визначення, виявлення банківських рахунків боржника, обслуговування процесу, дотримання жорстких часових рамок, і відповідальності банків за недотримання вимог»*.
_____________
* Підпункт а) блоку «Реформа судової системи» пункту 29 підрозділу Е розділу ІІ Меморандуму про економічну і фінансову політику підписаного Україною та Міжнародним валютним фондом 21.05.2015 URL:https://mof.gov.ua/storage/files/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC%20%D0%9C%D0%92%D0%A4%20-%2021_07_2015.pdf;
Тобто Україна підписала з МВФ програмний документ, який мали виконувати люди. Цю тезу запам'ятайте, до неї ще будемо повертатись протягом розмови.
А що стало причиною підписання Меморандуму і чому там з'явився пункт 29?
Давайте згадаємо, який вигляд мав порядок звернення стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні до початку цифровізації цього процесу. Законодавча модель спиралася виключно на паперовий документообіг і мала низку системних вад, що значно ускладнювали примусове виконання рішень.
Усе починалося зі складнощів пошуку рахунків боржника. Якщо інформацію про банківські рахунки боржників - юридичних осіб виконавець міг отримати від Державної фіскальної служби України (а надалі - від Державної податкової служби України), то джерело інформації про банківські рахунки боржників - фізичних осіб було відсутнє. На практиці, якщо стягувач не зазначав інформацію про банківські рахунки боржника - фізичної особи у заяві про примусове виконання рішення, виконавець отримував її шляхом надсилання запитів у паперовій формі до банків. При цьому, у зв'язку із браком матеріальних ресурсів (паперу, конвертів) такі запити надсилалися «наосліп» до найбільших системних банків (найчастіше до 10-15), а не до всіх, у яких боржник теоретично міг мати відкриті рахунки. Відповідно, якщо боржник тримав кошти у менш відомому або регіональному банку, вони залишалися абсолютно невидимими для виконавця.
Таким чином, з моменту відкриття виконавчого провадження до фактичного арешту коштів та подальшого їх списання минали тижні, а іноді й місяці. Такий тривалий часовий проміжок був пов'язаний з тим, що виконавець для отримання відповідної інформації мав сформувати запит, роздрукувати його, зареєструвати у канцелярії та надіслати його поштою до банку. Після отримання відповіді від банку щодо наявності рахунку виконавець здійснював аналогічні дії для надсилання до банку постанови про накладення арешту на кошти боржника, а в подальшому - платіжної інструкції на примусове списання коштів. Цього часу було більш ніж достатньо, щоб боржник міг зняти готівку чи переказати кошти на рахунки третіх осіб.
Водночас, навіть отримавши інформацію про наявність банківського рахунку, виконавець стикався з наступною перепоною, пов'язаною з недосконалістю банківського законодавства, і діяв у режимі «інформаційного вакууму». Банки масово відмовляли у наданні детальної інформації про рахунки боржника (зокрема, щодо номерів рахунків, залишку коштів тощо), посилаючись на чинне на той час нормативно-правове регулювання питання розкриття банківської таємниці. Зазначене, зі свого боку, мало наслідком арешт усіх рахунків боржника, іноді навіть поза межами суми стягнення за виконавчим провадженням. Банк, арештовуючи рахунок боржника з грошовими коштами, сума яких у рази перевищувала борг, повністю блокував господарську діяльність того чи іншого боржника - юридичної особи, а боржники - фізичні особи були позбавлені засобів до існування.
І навіть, якщо боржник сприяв примусовому виконанню рішень, сплатив заборгованість або виконавець списав її з арештованого рахунку, вже послідовно вимальовувалась наступна проблема - розблокування (зняття арешту) з коштів на рахунках боржника, адже процес зняття арешту займав стільки ж часу, скільки і його накладення. Виконавець мав винести постанову про зняття арешту та відправити її поштою. Затримка листа, а в деяких випадках його втрата, призводили до того, що люди тижнями не могли користуватися власними коштами вже після повного розрахунку зі стягувачами та закінчення виконавчого провадження.
Існуюча на той час ситуація створювала значний дисбаланс на користь недобросовісних боржників та формувала в суспільстві відчуття недовіри до системи примусового виконання рішень, що, в свою чергу, знижувало авторитет судової системи та економічну привабливість України.
Тепер зрозуміло, про які "вузькі місця" говорили автори Меморандуму.
Так. Станом на 2015 рік необхідність реформування сфери примусового виконання рішень, зокрема, шляхом удосконалення порядку звернення стягнення на кошти боржника, стала очевидною, як для українських політиків і високопосадовців, так і для міжнародних партнерів.
А виконання цього пункту, я так розумію, було покладено на Мінюст?
Так, вірно. По суті, Меморандум перевів питання запровадження автоматизованого арешту коштів з категорії «бажаних покращень» у статус стратегічного пріоритету державної політики та умови фінансової стабільності країни. Мені було доручено зайнятись розробкою законопроєкту, направленого на виконання пункту 29 Меморандуму.
В той час системною реформою судової системи опікувалася Адміністрація Президента України. Тому, оскільки автоматизований арешт коштів був частиною широкої судової реформи, розробку законопроекту ми робили разом з Адміністрацією Президента.
Першою системною спробою закласти підвалини автоматизації арешту коштів став розроблений нами проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження системи автоматизованого арешту коштів у цивільному та господарському судочинстві», внесений на розгляд Верховної Ради України Президентом України (реєстр. № 3768 від 14.01.2016 - ред). Зазначений законопроєкт пропонував запровадити електронний обмін даними між судами, органами державної виконавчої служби та банками для негайного блокування коштів відповідача/боржника. Більш детально про нього я розповідав у своїй публікації «Нові тенденції розвитку Цивільного та Господарського судочинства України»*.
_____________
* Олійник О.М. Нові тенденції розвитку Цивільного та Господарського судочинства України // 25 років господарській юрисдикції в Україні: досвід та перспектив: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Харків, 2016. С. 99. URL: https://hr.arbitr.gov.ua/userfiles/Zbirka%2025.pdf.
Хоча цей законопроєкт і не став повноцінним законом у первинному вигляді, він сформував концептуальний вектор: арешт коштів має бути не тривалою процедурою, а швидкою реєстраційною дією.
Тобто пункту 29 Меморандуму не виконали?
Цим законом - ні. Проте, саме в цей час відбулося історичне реформування сфери примусового виконання рішень. 02.06.2016 Верховною Радою України приймаються закони України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та «Про виконавче провадження», якими запроваджено:
змішану систему та новий інститут приватного виконавця, як одного із перспективних напрямів розвитку виконавчого провадження;
Єдиний реєстр боржників;
принципи виконавчого провадження, що спрямовані на забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;
автоматизацію процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Хоч зазначеними законами й не було запроваджено автоматизований арешт коштів, проте, було внесено зміни до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та осучаснено підхід до розкриття банківської таємниці на письмову вимогу органів державної виконавчої служби, приватних виконавців. Відтоді банки почали надавати виконавцям інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Добре, але що ж було далі з автоматизованим арештом?
Наступні законодавчі ініціативи відбувалися в межах проведення судової реформи, частиною якої був проєкт Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», внесений на розгляд Верховної Ради України Президентом України (реєстр. № 6232 від 23.03.2017). Зазначений законопроєкт передбачав цілковите оновлення процесуального законодавства та містив положення щодо запровадження автоматизованого арешту коштів, який мав здійснюватися за допомогою системи автоматизованого арешту коштів. Загалом положення законопроєкту № 6232 щодо запровадження автоматизованого арешту коштів були аналогічними розробленими нами положенням законопроєкту № 3768.
Своєю чергою відповідно до положень законопроєкту № 6232 система автоматизованого арешту коштів мала бути складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а її розпорядником - Державна судова адміністрація України.
На жаль, така законодавча ініціатива зустрілась зі спротивом парламентарів і під час підготовки законопроєкту № 6232 до ІІ читання Комітетом з питань правової політики та правосуддя була виключена.
Знову невдача… Але чому?
Не знаю. Можливо цьому передував вплив певних бізнес-груп, яким була вигідна неефективна система примусового виконання рішень, що дозволяла ухилятися від примусового виконання рішень. Але це лише припущення.
Так. І що було далі?
Як каже народне прислів'я, «все, що не робиться - на краще». Тому хоч законодавча ініціатива щодо створення системи автоматизованого арешту була «вбита» майже на старті її впровадження, надія прихильників цієї ідеї не була втрачена, а увагу з минулих проблем переключили на нові можливості.
І, аналізуючи концепт, запропонований законопроєктом № 6232, виходячи із цифрових можливостей сьогодення, варто визнати, що він не був найоптимальнішим та потребував значного фінансового ресурсу, якого на той час у держави не було. Залишення у законопроєкті № 6232 положень про запровадження системи автоматизованого арешту коштів не гарантувало його оперативного запровадження, адже деякі цифрові можливості, які були ним запроваджені, дотепер нереалізовані. Я кажу про Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Але це вже інша не менш цікава історія.
Обов'язково якось розкажете. Але давайте повернемось до автоматизованого арешту коштів.
Давайте (посміхається). 7 грудня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», розроблений Міністерством юстиції. У публічному просторі зазначений Закон отримав назву «Чужих дітей не буває».
Практика реалізації положень цього Закону засвідчила не лише його позитивний вплив на ефективність примусового виконання рішень про стягнення аліментів, а й те, що реформу можливо та потрібно продовжувати. Нами було розпочато роботу над законопроєктом «Чужих дітей не буває 2».
Можливо, саме завдяки непохитному оптимізму, наполегливості та безперервній праці команди фахівців Міністерства юстиції України виникла нова можливість для впровадження автоматизованого арешту коштів в Україні.
Під час обговорення концепції законопроєкту «Чужих дітей не буває 2» з Міністром юстиції України, він, знаючи, що я усюди ношусь з ідеєю запровадження автоматизованого арешту коштів, запропонував включити до законопроєкту положення щодо запровадження автоматизованого арешту коштів для виконавчих проваджень про стягнення аліментів.
19 квітня 2018 року до Верховної Ради України було внесено проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який був зареєстрований за № 8296 та передбачав зміни до Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких:
автоматизована система виконавчого провадження здійснює автоматизований арешт коштів за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком України;
банки зобов'язані повідомляти відповідний орган державної виконавчої служби / приватного виконавця про відкриття рахунку на ім'я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, або закриття рахунку такою особою у порядку, визначеному Національним банком України за погодженням з Міністерством юстиції України.
Вже 03.07.2018 зазначений законопроєкт стає законом: Верховною Радою України прийнято Закон України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Саме цей день історично заклав нормативно-правовий фундамент запровадження автоматизованого арешту коштів в Україні.
І як він був запроваджений?
Для реалізації зазначених законодавчих приписів ми з колегами невідкладно у тісній співпраці з Національним банком України розпочали роботу над розробкою підзаконних нормативно-правових актів. Загалом цей процес був складним, враховуючи відсутність в державі загального джерела інформації про рахунки фізичних та юридичних осіб, відчувався опір з боку Національного банку України. Але завдяки спільним зусиллям Міністерство юстиції України видало наказ від 16.04.2019 № 1203/5, яким затверджено Порядок автоматизованого арешту коштів на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів.
Цим Порядком було визначено, що процедура автоматизованого арешту коштів на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів буде здійснюватись за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом інформаційної взаємодії виконавців та банків.
Автоматизований арешт коштів на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів полягав у накладенні/знятті виконавцем арешту на/з кошти(ів) шляхом винесення постанов про арешт коштів чи про зняття арешту з коштів боржника у формі електронного документа та прийняття їх до виконання банками (пункт 2 розділу І Порядку у первісній редакції).
18 вересня 2019 року державним підприємством «Національні інформаційні системи», як адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження, на своєму вебсайті розміщено повідомлення про розроблення прикладного програмного інтерфейсу (АРІ), що реалізує електронну інформаційну взаємодію автоматизованої системи виконавчого провадження з інформаційними системами банків, та Регламент, що описує функціонування зазначеного АРІ.
Приватбанк став першим банком, що виявив ініціативу та приєднався до вказаної інформаційної взаємодії.
Запуск автоматизованого арешту коштів, навіть у такій обмеженій конфігурації, призвів до збільшення показників фактичного виконання рішень про стягнення аліментів, про що ви могли читати у численних публікаціях того періоду.
Добре, це в частині аліментів. А як ви масштабували автоматизований арешт коштів на інші виконавчі провадження?
Будуючи систему взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження з інформаційними системами банків по виконавчих провадженнях про стягнення аліментів, ми свідомо робили її таким чином, щоб банки могли отримувати і обробляти усі постанови про накладення арешту, а не лише у виконавчих провадженнях про стягнення аліментів.
Також відповідно до чинного на той час законодавства (статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») банки зобов'язані накладати арешт за постановою виконавця і законодавець дозволяв виконавцям такі постанови надсилати до банків у формі електронних документів (частина друга статті 28 Закону).
Тобто і законодавство, і система взаємодії спонукала банки долучатись, оскільки це оптимізувало і їх роботу. Так, протягом 2020 року до автоматизованої взаємодії підключились 6 банків*.
_____________
* Вебсайт Міністерства юстиції України URL: https://minjust.gov.ua/m/banki-inshih-nadavachiv-platijnih-poslug-pidklyuchenih-do-protseduri-avtomatizovanogo-areshtu-koshtivelektronnih-groshey-na-rahunkah..
Ураховуючи сказане, ми вживали заходів щодо розповсюдження дії автоматизованого арешту коштів на всі категорії стягнення.
Так, Мінюст розробив законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів» (від 05.06.2020 № 3609), яким передбачались зміни до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на розповсюдження автоматизованого арешту коштів боржника за всіма категоріями стягнення.
Враховуючи, що розгляд законопроєкту № 3609 в Парламенті було заморожено на стадії опрацювання профільними комітетами, ми з командою почали думати над можливістю подальшого розвитку автоматизованої взаємодії виконавців та банків на рівні підзаконних нормативно-правових актів.
Спочатку ми автоматизували процес отримання виконавцями інформації про рахунки боржників, оскільки Порядком не було регламентовано механізм отримання виконавцем інформації щодо банківських рахунків у електронному вигляді, тому виконавці надсилали до банків відповідні вимоги у паперовій формі. Саме відсутність такої взаємодії в розробленій АРІ була обставиною, через яку деякі банки відмовлялися від підключення до інформаційної взаємодії. Так, Національним банком України за ініціативи Міністерства юстиції України видано постанову Правління Національного банку України від 12.02.2021 № 18, якою внесено зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267, та передбачено, що інформація стосовно наявності та/або стану рахунків боржника повинна містити номери рахунків, відкритих боржником у банку, а також суми коштів, які наявні на таких рахунках.
Зазначене сприяло виданню Міністерством юстиції України наказу від 23.03.2021 № 1061/5, яким передбачено революційний ривок шляхом:
автоматизації процесу отримання виконавцями інформації щодо банківських рахунків боржника;
поширення автоматизованого арешту коштів не тільки на виконавчі провадження про стягнення аліментів, а і на всі категорії виконавчих проваджень*.
_____________
* Олійник О.М. Автоматизований арешт коштів - три кроки вперед. Платформа ЛІГА:ЗАКОН. 29.03.2021 URL: https://biz.ligazakon.net/analitycs/202530_avtomatizovaniy-aresht-koshtv--tri-kroki-vpered..
Реалізація зазначених нормативно-правових актів дозволила більш ефективно звертати стягнення на кошти боржників. Зокрема, було значно зменшено часовий проміжок між відкриттям виконавчого провадження та арештом коштів боржника, а також між погашенням заборгованості та зняттям арешту з коштів боржника. Крім того, нам вдалось оптимізувати витрати, як виконавців, так і банків, які під'єдналися до автоматизованої взаємодії. Стало очевидним, що автоматизований арешт коштів набував популярності та ставав вигідним його ключовим користувачам, і вже станом на 31.12.2021 до інформаційної взаємодії автоматизованого арешту коштів було підключено 16 банків, зокрема і ті, що відіграють ключову роль у банківській сфері (АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк» (Monobank), АТ «Райффайзен Банк», АТ «УКРСИББАНК»).
Цікаво. Тобто ви не лише розширили сферу дії автоматизованого арешту коштів на інші виконавчі провадження, але і удосконалили його елементи і усе це без закону?
Так. Усе вірно, чим спричинили активну реакцію в суспільстві і збільшили відсоток добровільного виконання рішень (сміється). Пам'ятаю, після видання Міністерством юстиції України наказу від 23.03.2021 № 1061/5 Міністр мене викликав і питав чи не заблокують виконавці рахунки пенсіонерам за борги за комуналку.
Ну наче колапсу не сталося.
Так, бо ми фактично оптимізували процедуру стягнення коштів, а не придумали нові правила гри.
Але це не вирішило усіх проблем.
Про що ви?
Нам слід було вирішити ще два виклики - автоматизувати списання коштів з рахунків боржника та підключити до інформаційної взаємодії автоматизованого арешту коштів всі банки.
Враховуючи, що на той час рахунки органів державної виконавчої служби обслуговувались в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, Міністерство юстиції України з метою запровадження механізму надсилання платіжних вимог на примусове списання коштів в електронній формі розробило проєкт Порядку інформаційної взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, Державної казначейської служби України та банків у процесі передачі платіжних вимог в електронній формі. Проте тогочасний стан розвитку інформаційних систем Державної казначейської служби України не дозволяв реалізувати запропонований механізм, що стало поштовхом до переходу органів державної виконавчої служби на обслуговування до державних банків, сервіси яких мають більш сучасні цифрові можливості.
Не буває лиха без добра, відповідно платіжні вимоги перейшли в електронний формат за допомогою системи «Клієнт-банк» відповідних банків, але поза межами інформаційної взаємодії, передбаченої Порядком.
Також лишилась проблема, вирішення якої на рівні підзаконних нормативно-правових актів Міністерству юстиції України було не під силу - підключення всіх банків до інформаційної взаємодії автоматизованого арешту коштів боржника.
Цю проблему команда Міністерства юстиції вирішувала спільно з народними депутатами України, приватними виконавцями, експертами та науковцями у складі робочої групи по опрацюванню законопроєктів № 3609, про який я зазначав раніше, та «Про виконавче провадження» (реєстр. № 3726 від 23.06.2020), створеної рішенням Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 15.07.2020 (протокол № 32), в межах напрацювання проєкту Закону України «Про примусове виконання рішень», в подальшому внесеного до Верховної Ради України народними депутатами Божиком В.І., Масловим Д.В та іншими (реєстр. № 5660 від 14.06.2021).
Проєктом закону № 5660 пропонувалося удосконалення порядку звернення стягнення на кошти боржників шляхом:
автоматизації не тільки арешту коштів боржників, а і процесу списання коштів з рахунків боржника - тобто автоматизації звернення стягнення на кошти боржника в цілому;
встановлення обов'язку для банків підключитись до системи автоматизованого арешту коштів;
автоматизації зняття арешту з коштів боржника (у разі погашення заборгованості за виконавчим провадженням, сума стягнення за яким становить до десяти розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року).
14.07.2021 законопроєкт № 5660 було прийнято у першому читанні, але з того часу й досі готується до другого читання.
А війна внесла якісь корективи?
Звісно! Повномасштабне вторгнення поставило під загрозу платоспроможність мільйонів громадян. Суцільний арешт усіх рахунків боржника міг позбавити цивільне населення засобів для існування, що вимагало від держави негайного коригування правил.
15 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлювалась можливість здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту, крім деяких винятків.
Водночас після того, як стало зрозуміло, що повномасштабна війна швидко не завершиться і необхідно встановити баланс між правами боржника й інтересами стягувача, Верховна Рада України прийняла Закон України від 11.04.2023 № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану».
Зазначеним законом передбачено можливість для боржників - фізичних осіб користуватися коштами з одного арештованого рахунку в межах двократного розміру мінімальної заробітної плати на місяць. Для відкриття доступу до коштів боржник мав подати заяву виконавцю, а виконавець - винести електронну постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, яка за допомогою інформаційної взаємодії автоматизованого арешту коштів направляється до банку. Якщо банк не підключений до інформаційної взаємодії, таку постанову надсилають до банку поштою.
Окрім того, свої корективи вніс і розвиток цифрових технологій.
Як саме?
12 січня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2888-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження» та надано повноваження державним та приватним виконавцям в межах виконавчого провадження звертати стягнення на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей.
Відповідно в правовому полі з'являються не тільки банки, а і надавачі платіжних послуг.
Крокуючи в темпі розвитку цифрових сервісів та законодавства, команда Міністерства юстиції України, не втрачаючи віри у найкраще для нашої країни, досліджуючи досвід європейських країн, рухалась далі та розробила проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження», положеннями якого серед іншого передбачалось:
удосконалення порядку звернення стягнення на кошти боржників на рахунках у банках, інших фінансових установах (небанківських надавачах платіжних послуг, які мають право відкривати платіжні рахунки), який повністю здійснюватиметься за допомогою системи автоматизованого арешту коштів;
формування автоматизованою системою виконавчого провадження повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням, яке є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів боржника (у разі погашення заборгованості за виконавчим провадженням);
встановлення обов'язку для банків, інших фінансових установ (небанківських надавачів платіжних послуг, які мають право відкривати платіжні рахунки) підключитись до системи автоматизованого арешту коштів.
07 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України внесено проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження» до Верховної Ради України за реєстр. № 9363.
Про законопроєкт № 9363 та новели, які ним запропоновані, я детально розповідав у статті «Цифровізація виконавчого провадження - per aspera ad законопроєкту № 9363», яка була опублікована на вашій платформі*.
___________
* Олійник О.М. Цифровізація виконавчого провадження - per aspera ad законопроекту № 9363. Платформа ЛІГА:ЗАКОН. 15.06.2023. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/220309_tsifrovzatsya-vikonavchogo-provadzhennya---per-aspera-ad-zakonoproktu--9363;
Так, наші читачі можуть ознайомитись з вашою статтею самостійно. Скажіть, а чому так довго приймали цей закон?
Ну саме цей закон так і не був прийнятий, про що я скажу пізніше.
Розуміючи важливість законодавчих змін, передбачених у законопроєкті № 9363, та настрої у Парламенті, з метою посилення ймовірності їх ухвалення, ми запропонували включити питання цифровізації виконавчого провадження до Плану України, який розроблявся з метою реалізації ініціативи Європейського Союзу «Ukraine Facility»*, з чим погодились європейські партнери.
_____________
* Ukraine Facility - програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу на 50 мільярдів євро у 2024-2027 роках, які спрямовуються на фінансування державного бюджету України, стимулювання інвестицій, а також технічну підтримку в реалізації програми;
Розпорядженням Кабінету Міністрів від 18.03.2024 № 244 було схвалено План України, в якому кроком 3.8 передбачено «набрання чинності законом щодо цифровізації виконавчого провадження»* зі строком виконання - ІІ квартал 2025 року.
___________
* крок (3.8) впровадження реформи 2 «Реформи банкрутства та неплатоспроможності і виконання судових рішень» в рамках Компоненту I розділу 3 «Судова система» Плану України, схваленого розпорядженням КМУ від 18.03.2024 № 244, з метою реалізації ініціативи Європейського Союзу «Ukraine Facility», запровадженої Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 року № 2024/792;
20 листопада 2024 року законопроєкт № 9363 було прийнято у першому читанні.
Наявність дискусій під час підготовки законопроєкту до другого читання стала перешкодою для ухвалення законопроєкту № 9363 у другому читанні та в цілому (під час його розгляду 14.05.2025 за законопроєкт проголосували 198 народних депутатів, а під час голосування 21.08.2025 - 206 депутатів*, що призвело до його відхилення та зняття з розгляду Верховної Ради України).
_______________
* Вебсайт Верховної Ради України URL: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/42073.
Водночас взяті міжнародні зобов'язання ніхто не скасовував. Відповідно з метою недопущення невиконання одного із кроків Плану України, що мало б наслідком неотримання Україною чергового траншу європейської допомоги, народними депутатами внесено до Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію» (реєстр. № 14005 від 04.09.2025), текст якого був ідентичним тексту законопроєкту № 9363, у редакції до другого читання.
04 листопада 2025 року законопроєкт № 14005 прийнято у першому читанні, а 07.04.2026 - у другому читанні та в цілому (250 голосів «за»)*.
______________
* Вебсайт Верховної Ради України URL: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57241.
Отже, на сьогодні ми маємо Закон України від 07.04.2026 № 4833-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження», який в цілому набирає чинності з 23.10.2026.
Супер! А можете коротко окреслити новели, які запроваджуються цим законом?
Так, залюбки. Отже, що ми досягли:
запроваджується автоматизоване звернення стягнення на кошти/електронні гроші боржника, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (зазначене передбачає не тільки арешт, а повний цикл послідовних дій: отримання інформації про рахунки/електронні гаманці боржника та накладення виконавцем арешту на кошти/електронні гроші шляхом винесення постанови про арешт коштів/електронних грошей боржника, списання коштів з рахунків боржника/списання електронних грошей з електронних гаманців боржника (пред'явлення електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця);
вихід за межі автоматизованої взаємодії виключно з банками: банки та інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право відкривати платіжні рахунки, емітенти електронних грошей зобов'язані підключитися до інформаційної взаємодії у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням із Національним банком України до 23 жовтня 2026 року;
автоматичне зняття арешту з коштів боржника (без участі виконавця): найбільш очікувана новела для громадян. Раніше арешт накладався швидко, але після сплати боргу розблокування рахунку затягувалося на тижні через зайнятість або бездіяльність виконавця. Відтепер під час примусового виконання рішень, сума стягнення за якими не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, у разі стягнення (сплати) на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця коштів в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, які підлягають стягненню під час виконання такого рішення, автоматизована система виконавчого провадження формуватиме повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням, що є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів/електронних грошей боржника, а також цінних паперів, що існують в електронній формі;
поновлення виконавчого провадження у разі повторного пред'явлення виконавчого документа, а не відкриття нового. Зазначене дасть змогу виключити дублювання арештів коштів боржника, наявність відомостей про боржника в Єдиному реєстру боржників, а також сприятиме ефективному виконанню рішення, оскільки відомості про його виконання будуть міститися в одному виконавчому провадженні.
А що уже зроблено Мінюстом на реалізацію положень Закону № 4833-IX?
Ми розробили та видали підзаконні нормативно-правові акти для реалізації наведених новел.
Так, наказом Міністерства юстиції України від 09.07.2026 № 1837/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1203/5» викладено Порядок в новій редакції, відповідно з 23 жовтня цього року набирає чинності Порядок звернення стягнення на кошти / електронні гроші боржника, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей.
Звернення стягнення на кошти / електронні гроші боржника, що знаходяться на рахунках / електронних гаманцях у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, здійснюватиметься за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом електронної інформаційної взаємодії виконавців і надавачів платіжних послуг.
Я правильно розумію, після набрання чинності законом і запровадження фактичної взаємодії автоматизованої системи виконавчого провадження з банками, особа, яка сплатила борг за виконавчим провадженням, або з якої оперативно через автоматизовану систему стягнення коштів було його стягнуто, буде автоматично виключена з Єдиного реєстру боржників і з неї будуть зняті арешти?
Так, ви правильно розумієте. І це однаково добре як для стягувача, так і для боржника. Стягувач оперативно отримає свої кошти, які йому винен боржник, а боржник не відчуватиме неприємних наслідків від арешту своїх коштів та перебування в Єдиному реєстрі боржників, тобто зможе продати своє авто чи не рухомість, адже наявність запису в Єдиному реєстрі боржників його в цьому праві обмежує.
Ну прекрасно ж! А що Міністерство робить наразі?
Наразі Міністерством юстиції України спільно з адміністратором автоматизованої системи виконавчого провадження - ДП «НАІС» здійснюються заходи з розроблення регламенту електронної інформаційної взаємодії відповідно та його погодження з Національним банком України; реалізації інтерфейсів програмування додатків (API), передбачених оновленим Порядком; укладення договорів про інформаційну взаємодію з метою забезпечення взаємодії між Єдиним реєстром боржників (як складовою АСВП) та іншими реєстрами; перетворення, модернізації, модифікації програмних засобів АСВП відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих на виконання Закону № 4833-ІХ. Часу обмаль, але прикладаються максимальні зусилля…
Плани на майбутнє?
Хотілось би багато чого планувати, але потрібно бути реалістами та рухатись в межах реалій та можливостей сьогодення. Після набрання чинності Законом № 4833-IX ми перш за все обов'язково проведемо моніторинг ефективності запроваджених ним змін.
Увага буде приділена й імперативним положенням щодо підключення до автоматизованої взаємодії всіх надавачів платіжних послуг. Не менш важливим буде аналіз ефективності запровадження формування повідомлення, на підставі якого здійснюватиметься автоматизоване виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його коштів.
Саме такий аналіз ефективності цифровізації виконавчого провадження є умовою подальших законодавчих змін відповідно до Дорожньої карти з питань верховенства права.
Що ж, вийшла досить цікава історія! Дякую! Тепер зрозуміло, чому ви на початку розмови сказали про людей…
Так, люди це наш основний ресурс. Але тепер я б трішки додав. Не лише люди самі по собі, а люди об'єднані спільною ідеєю.
Точно! Успіхів вам у реалізації усіх положень Закону № 4833-IX!
Дякую.