У спорах про стягнення заборгованості за споживчим кредитом постало питання про межі повноважень суду під час оцінки розміру договірних процентів. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду розглянула справу № 552/672/23 (постанова від 7 вересня 2026 року), у якій необхідність передачі справи була пов'язана з різними підходами до можливості суду самостійно коригувати проценти за кредитним договором без відповідної вимоги споживача.
Попередній підхід допускав оцінку судом непропорційно великої суми компенсації крізь призму справедливості, добросовісності та розумності. Натомість колегія, яка передала справу на розгляд Об'єднаної палати, вважала, що без відповідної позовної вимоги суд не може самостійно змінювати умови кредитного договору лише через оцінку їх справедливості.
Найкращі рішення рідко ухвалюються навмання. Ресурс "Судова робота" в LIGA360 допомагає швидше проаналізувати судову практику та знайти потрібні правові позиції. Перевіряйте практику, щоб обґрунтовувати рішення, а не покладатися на випадок.
Об'єднана палата відступила від зазначеного попереднього підходу та розмежувала способи коригування процентів залежно від правової природи проблеми. Суд звернув увагу на значення тлумачення нечітких або двозначних умов договору та одночасно визначив межі, за яких можливе оспорення або зміна договірних положень. У конкретній справі це призвело до скасування рішення апеляційного суду в частині стягнення 51 594,72 грн процентів і збереження стягнення 1440 грн із новим мотивуванням.
Більше про нову правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.
