Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Конституционные изменения и общественный диалог

1.09.2015, 09:11
10
1
Михаил Савчин
к.ю.н, директор Центра правотворчества УжНУ

Материал публикуется на языке оригинала

Конституційні зміни та суспільний діалог

Я вбачаю джерелом зіткнень і жертв біля парламенту у відсутності влади мистецтва вести суспільний діалог.

Знову, як і при правлінні нелегітимного, влада любить слухати лише себе улюблену, адже про зміст двох конституційних законопроектів про децентралізацію влади та про правосуддя я особисто дізнався читаючи відповідні висновки Венеційської комісії. Це є абсолютно неприйнятно для фахівців. А як бути звичайним громадянам, які дізнаються про зазначені речі вже постфактум?

Пригадаймо Іспанію, яка почала себе реформування після смерті диктатора Франко. Протягом 1978 – 1982 років було організовано низку суспільних платформ для консолідації позицій постдиктаторського атомізованого суспільства і на сьогодні вони мають доволі непогану конституцію із відповідними запобіжниками проти сепаратизму. Доволі ефективно проти цього діють як регіоналістський устрій країни (Іспанія не є унітарною державою, вона є змішаною, оскільки складається з автономій). Цьому також сприяє ефективний парламентаризм через діяльність двопалатних Генеральних кортесів. Згадаймо Конституційний Суд, який постановив низку рішень проти радикальних партій Країни Басків та стосовно рішень Каталунської легіслатури, спрямованої на підрив єдності Іспанії.

Натомість має бути належний діалог. Нижче я подам алгоритм, який може бути задіяний – це цілком моя суб’єктивна думка.

1. Наразі уряд провалює ключовий момент децентралізації влади – створення самодостатніх громад. На цьому сьогодні слід сконцентрувати всі зусилля, оскільки процес децентралізації влади не є одномоментним процесом, він вимагає тривалого часу. Нагадаю, що на територіальній реформі у 1968 році поламав зуби Шарль де Голль. Натомість, необхідно максимально сконцентрувати всі фінансові, матеріальні і земельні ресурси на базовому рівні місцевого самоврядування – громадах. Саме інститути влади громад – ради та їх управи – мають вирішувати левову частку питань місцевого значення від благоустрою до утримання дошкільних начальних закладів і шкіл. Для цього їх слід укрупнювати – а тут необхідно вирішувати багато питань, пов’язаних із логістикою, інфраструктурою та урбанізацією нашого села. Тому прогнозую, що приблизно дві третини громад будуть об’єднані імперативно, але для цього слід експертам провести виважені дослідження.

2. Доволі гіпертрофована роль Президента стосовно забезпечення унітарного державного устрою. Адже посадовці на кшталт префекта призначаються урядом і несуть перед ним відповідальність. Надмірною також є прерогатива Президента стосовно звернення до Конституційного суду з питанням про розпуск місцевих рад та дострокового припинення повноважень голів громад у разі, якщо в їх актах вбачатиметься посягання на суверенітет і територіальну цілісність України, а також права людини. Префекта має призначати уряд, а будь-яка особа має бути наділена правом на звернення до Конституційного суду щодо поновлення порушених прав місцевого самоврядування. А в разі порушення вимог Конституції і законів за позовом префекта має постановляти відповідне рішення адміністративних суд. Також не виключений варіант, що префект може скасовувати акти органів місцевого самоврядування, а вже останні оскаржуватимуть такі рішення префекта до адміністративного суду. Ці питання слід гармонізувати.

3. Лібералізація адміністративних процедур та гарантії економічних свобод також є наріжними каменем адміністративно-територіальної реформи. Адже переважна більшість адміністративних послуг мають здійснюватися у якомога короткі строки на місцях. Сфера бізнесу повинна бути максимально позбавлена різного роду ліцензійних процедур. Це все є запорукою для покращення інвестиційного клімату. Навіть відповідно до чинного законодавства місцева влада вже може дати раду більшості цих речей, що дасть змогу більше залучити коштів у місцеві бюджети за рахунок місцевих податків, оскільки збільшиться ділова активність на місцях.

4. Створення комфортного проживання та урбанізація села дасть змогу вирішити низку соціально-економічних проблем, які пов’язані із деградацією самого села та зниження ділової активності. Це якраз шанс створити у країні симбіоз гармонійного проживання людини із довкіллям, бережливого ставлення до природних ресурсів і збереження природної багатоманітності для прийдешніх поколінь.

5. Вирішення цих питань сприятиме також поновленню територіальної цілісності України, зокрема, поверненню окупованих територій на Сході України та анексованого Криму. Адже всім відома атрофована структура московитської економіки, переважно некомфортний простір проживання за 50 кілометрів МКАД та викривлена демографічна структура нашого північно-східного сусіда. Водночас нам, як країні фронтиту, слід посилювати свою армію та посилювати дипломатичні зусилля задля відстоювання національних інтересів – це є основою для нашого поступального і успішного розвитку.

Насамкінець має бути суспільний діалог за лініями: основні наукові школи; регіональні – національні еліти; політичний спектр від лібералів до соціалістів; між парламентськими фракціями; між конституційними органами влади: парламент – президент – уряд тощо.
Лише при досягненні консенсусу по ключовим питанням, їх можливо включати у порядок денний.

Натомість має бути проведено ретельне розслідування стосовно актів насильства біля стін Верховної Ради, а винні мають бути притягненні до відповідальності. Однак влада має пам’ятати, що неналежний суспільний діалог щодо конституційних змін став фактором такої ескалації насилля.

Михайло Савчин,
д.ю.н., проф. УжНУ, директор НДІ
порівняльного публічного права та
міжнародного права УжНУ

Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий