Ім'ям України : загадковий "баланс інтересів" жителів багатоквартирних будинків

Як вже писала ЮРЛИГА, 2 жовтня Высшй адміністративний суд направив на новий розгляд до суду першої інстанції справа № 2а-15015/12/2670 (До/800/20281/13 (До/800/20416/13) по позову Надії Добриновой, представником якої є Тетяна Монтян, до Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження № 1464 "Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва" (далі - розпорядження КМДА № 1464). Детальніше про судовий процес читайте в матеріалах: Ім'ям України : кому належать київські багатоповерхівки?, Тетяна Монтян : "ВАСУ вирішив заховати голову в пісок" .

Суть справи така. Київська міська рада 2 жовтня 2010 року винесла ухвалу № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної общини міста Києва" (далі - рішення Київради № 284/5096, яким відніс до комунальної власності дуже багато багатоквартирних будинків столиці. Інтерес це рішення викликає тим, що удома-то ці до комунальної власності відноситься не можуть, оскільки згідно з рішенням Конституційного суду від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 і Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" жилой будинок, в якому хоч би одна з квартир є приватизованою, належить на праві загальної спільної власності жителям цього будинку з моменту отримання свідоцтва про право власності на квартиру (квартири) і не може знаходитися ні в державній ні в комунальній власності.

Згідно з цим цікавим рішенням Київради Київською міською державною адміністрацією, як його виконавчим органом, 17 серпня 2012 року було прийнято розпорядження № 1464 "Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва" (далі - розпорядження КМДА № 1464). На підставі цих правових актів КМДА був проведений інвестиційний конкурс і укладений договір про облаштування рекламних місць в ліфтах будинків з ТОВ "ІНТЕР ФИНАНС УКРАЇНА". Нагадаємо, що КМДА таким чином розпорядилася майном, яке належить на праві загальної спільної власності мешканцям багатоквартирних будинків.

Н. Добринова, інтереси якої в суді представляла Т. Монтян, є власницею квартири будинку № 16 по вул. Березняковской, віднесеного до комунальної власності. Виглядає цілком природним, що співволодільниця багатоповерхівки вважає протиправним віднесення її будинку до комунальної власності і проведення конкурсу з розміщення реклами в ліфтах. Адже це являється прямим порушення права загальної спільної власності власників (мешканців) і їх особистих прав, як співвласників стосовно володіння, використання і розпорядження майном.

Окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2012 року відмовив в задоволенні позову на тій основі, що рішенням Київради № 284/5096, будинок, в якому проживає позивачка, був віднесений до об'єктів комунальної власності, і тому, приймаючи спірне розпорядження, КМДА діяла в межах наданих їй повноважень.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2013 року відмінив рішення Окружного адміністративного суду і розпорядження КМДА № 1464 в частині включення в Перелік об'єктів, що вимагають залучення інвестицій (розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності м. Києва) будинку № 16 по вулиці Березняковской. Суд, зокрема, відмітив, що по юридичній силі рішення Київради № 284/5096 відноситься до підзаконних нормативно-правових актів і повинне прийматися на основі і у виконання Конституції і законів, міжнародних договорів України і не повинно їм суперечити.

2 жовтня 2013 року Вищий адміністративний суд ухвалив визначення, яким задовольнив частково касаційні скарги КМДА і ТОВ "ІНТЕР ФИНАНС УКРАЇНА", відмінив рішення Київського апеляційного адміністративного суду і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВАСУ вказав, що згідно частини 2 ст. 382 Цивільного кодексувласникам квартири в двух-или багатоквартирному житловому будинку належать на праві загальної спільної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне і інше устаткування за межами або усередині квартири, обслуговуюче більше за одну квартиру, а також споруди, будівлі, призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку.

Але при цьому колегія вважає, що судами не приділено уваги з'ясуванню наявність балансу інтересівякий полягає відносно власників квартир у будинку, а не окремого власника, до розпорядження КМДА № 1464. Пославшись на Закон "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків", ВАСУ зробив висновок, що ліфти є загальною власністю власників квартир будинку № 16 по вулиці Березняковской. У визначенні вказано, що згідно з цивільним законодавством розпорядження майном, що являється загальною пайовий власністю здійснюється за згодою усіх співвласників, а за відсутності згоди - суперечка вирішується судом, ніхто з власників житла не має пріоритетного права в їх використанні.

Таким чином, колегія у складі головуючої судді Тетяни Стрелецсуддів Олега Голяшкина і Володимира Зайца дійшла висновку, що судам необхідно встановити, чим порушує обжалуемое розпорядження право позивача на володіння, користування і розпорядження ліфтом у будинку: як проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва вплине на обмеження прав Н. Добриновой.

"Вважаю, що це визначення безумовно є корупційним, а суддів, що винесли його, належить звільнити за порушення присяги і притягнути до карної відповідальності по ст. 375 Карного кодексу"- заявила Т. Монтян. Вона вважає, що ВАСУ без яких-небудь законних підстав відмінив постанову апеляційного суду, а справа спрямована на новий розгляд до суду першої інстанції по абсолютно надуманих підставах, що суперечать здоровому глузду, Конституції, двом рішенням Конституційного Суду України, положенням Цивільного кодексу і так далі

Адвокат пояснила, що в скасованій постанові апеляційної інстанції прямо вказувалося "... рішення Київського міського від 2 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної общини міста Києва" не відповідає (суперечить) положенням Конституції, Цивільного кодексу і інших законів України, а тому не може братися до уваги прирассмотрении цієї справи". За її словами, неважко здогадатися, що усі наступні рішення, распряжения, "інвестиційні конкурси" і інші юридичні інструменти для легалізації незаконного використання спільної власності співвласників багатоквартирних будинків - також автоматично є такими, що суперечать чинному законодавству. У тому числі і розпорядження КМДА № 1464 було визнано протиправним і подлежажим відміні "як мінімум відносно удома 16 на вулиці Березняковской в місті Києві".

Т. Монтян вказала на спірність виведення ВАСУ про те, що судами не приділено уваги з'ясуванню наявність балансу інтересівякий полягає відносно власників квартир у будинку № 16 по вул. Березняковской, а не окремого власника, до розпорядження КМДА № 1464. "Пробачте - а навіщо судам з'ясовувати невідомий "баланс інтересів", якщо розпорядження КМДА № 1416 апріорі нелегітимно? Якщо і ст. 369 ГК (ухвалення рішень стосовно спільної загальною собствености), процитована абзацом вище в цій же постанові ВАСУ, і ст. 358 ГК (ухвалення рішень стосовно спільної пайовий собствености) - вимагають КОНСЕНСУСУ, тобто одноголосної згоди усіх співвласників?! Адже ВАСУ сам вказав у своєму визначенні, що "...судом другої інстанції відмічено, що житловий будинок № 16 по вул. Березняковская належить власникам квартир будинку і є об'єктом права загальної спільної власності". Далі у визначенні ВАСУ процитована ч. 2 ст. 382 Цивільні кодекси - чого ж більш?"- запитує адвокат.

Т. Монтян також вказала, що у визначенні ВАСУ навіщось цитуються ст. 19 і ст. 1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків", хоча у будинку №16 по вул. Березняковской ніякого ОСМД ніколи зроду не було, а також робиться "сногосшибательный висновок про те, що ліфти є загальною пайовою!!! власністю, і ніхто з власників житла не має пріоритетного права в його використанні".

Як кульмінацію абсурду вона охарактеризувала висновок ВАСУ про те, що судам необхідно встановити, чим порушує обжалуемое розпорядження право позивача на володіння, користування і розпорядження ліфтом у будинку; як проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до розміщення реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва вплине на обмеження прав Н. Добриновой.

"Ну дійсно. Якщо повісити в ліфтах будинків, де живе "їх ганьба" - члени судової колегії - їх фото з підписом "Продам правосуддя дороге" - це нічим не порушить права цього суддів-беззаконня, оскільки буде простою констатацією факту"- зробила висновок Т. Монтян.

Партнер ЮК "Бізнес Форс" Віталій Правдюк вважає, що проблема використання приміщень загального користування в житлових будинках в Україні носить не стільки юридичний, скільки політичний і громадський характер. "З одного боку, безумовно, ст. 382 ГК не може бути представлена інакше, як положення, що не дозволяє використовувати такі приміщення з будь-якою метою без отримання згоди від усіх власників квартир. З іншого боку, фактично комунальні Жеки вимушені досить часто за рахунок міського бюджету містити технічний стан тих же житлових будинків не чекаючи тієї ж загальної згоди", - відмітив юрист.

За його словами саме громадська, соціальна, бюджетна підоснови зробили величезний тиск на суддів в цьому процесі, внаслідок чого ВАСУ по суті усунувся від ухвалення остаточного рішення, поклавши цей обов'язок на суд першої інстанції. В. Правдюк також, як і Т. Монтян звернув увагу на нелогічність вказівки ВАСУ вивчити баланс інтересів усіх мешканців до розпорядження КМДА № 1416. Він вважає, що єдиним доказом, який треба вивчати в суді, це сам текст розпорядження.

Юрист звернув увагу на його досить заплутаний текст розпорядження КМДА № 1416, назва якого як би прямо торкається розміщення реклами в ліфтах. У тексті документу про рекламу не йдеться взагалі. За його словами заплутані і казуїстичні формулювання вказують на необхідність визначити замовника робіт по облаштуванню об'єктів, підготовчих робіт, розробити орієнтовні техніко-економічні показники, передпроектні пропозиції по об'єктах інвестування, провести інвестиційний конкурс із залучення інвесторів в установленому порядку. Єдиним ясним місцем в тексті розпорядження КМДА № 1416 являється перелік будинків, який і займає чотири п'яті тексти.

В. Правдюк вважає, що розробники розпорядження КМДА № 1416 безумовно усвідомлювали не до кінця легальний характер запланованого заходу і свідомо уникали прямих вказівок на розміщення реклами або подібних формулювань. "Метою було створення деякого списку, який був би "освячений" статусом розпорядження КМДА. Якщо брати до уваги, що метою діяльності КМДА як виконавчого органу місцевого самоврядування являється забезпечення інтересів місцевої громади, то будь-який документ, що приймається КМДА, повинен по ідеї наслідувати якісь зрозумілі для общини інтереси, виконувати певну соціальну функцію, яка з тексту розпорядження КМДА № 1464 не є видимим, більше того, створюється враження в прийнятті деякого "списку заради списку".

З урахуванням усього вищесказаного, можна припустити, що існує досить висока вірогідність відмови в задоволенні позову унаслідок того, що в тексті оспорюваного розпорядження відсутні прямі дозволи або вказівки на розміщення реклами в ліфтових приміщеннях. В усякому разі ВАСУ на позивача поклав нелегке завдання доведення чим абстрактний і малозрозумілий текст документу ущемляє права усіх і кожного жителя в конкретному будинку"- зробив висновок В. Правдюк.

Таким чином, оскільки ВАСУ вирішив дистанціюватися від рішення сопра, питання про того, кому належать багатоквартирні будинки і хто має право на прибуток від використання їх допоміжних приміщень, поки залишається відкритим.

Марина Ясинскаяпортал ЮРЛИГА.