ПИТАННЯ:
Чи може юридичну особу представляти інтереси авторів (у тому числі зарубіжних) по отриманню винагороди (роялті) на користь авторів за комерційне використання фонограм (використання музики в кафе, магазині)? Чи повинно цю юридичну особу мати які-небудь специфічні документи для здійснення такої діяльності?
ВІДПОВІДЬ:
В даному випадку той вид діяльності, який передбачається здійснювати, - представництво інтересів автора в частині отримання винагороди за комерційне використання об'єктів інтелектуальної власності, цілком відноситься до того комплексу обов'язків і повноважень, який законодавство визначає як "управління майновими правами".
Згідно ст. 45 Закону "Про авторське право і суміжні права" автори можуть здійснювати цю діяльність самостійно, або за допомогою третіх осіб. У останньому випадку автор має право діяти через свого повіреного, або через організацію колективного управління правами.
Якщо йдеться про управління правами через повіреного, Закон "Про авторське право і суміжні права" (ст. 46) висуває лише одно умову - такі стосунки мають бути закріплені в договорі доручення, який і визначає круг прав і обов'язків повіреного, за межі якого він не має права виходити. У свою чергу, ні коло осіб, які можуть бути повіреними, законодавством про авторське право не обмежується. Що стосується довірителя, то їм може бути тільки суб'єкт відповідних прав інтелектуальної власності (автор, виконавець, ліцензіат і так далі).
|
Олександр Попов |
Тому, якщо юридична особа має намір представляти інтереси автора (у тому числі іноземного) саме на підставі договорів доручення ніяких спеціальних документів отримувати не треба. Головне, щоб відповідний вид діяльності значився в статутних документах юрособи
Крім того, в договорі має бути чітко, як цього вимагає ст. 1003 Цивільного кодексупрописана суть доручення (приміром, укладати ліцензійні договори, передаючи невиняткове право відтворення музичного твору, в комерційних цілях, а також отримувати ліцензійні платежі на підставі таких договорів з наступним їх перерахуванням авторові).
Якщо ж здійснювати таку діяльність планується на регулярній основі відносно більш ніж одного автора, можна замислитися про створення організації колективного управління. Але при цьому необхідно звернути увагу на особливості такої структури.
Передусім, згідно ч. 2 ст. 47 Закону "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління можуть створюватися тільки суб'єктами авторського і суміжних прав. Тобто засновники такої організації повинні спочатку стати власниками, як мінімум, майнових прав на той або інший твір (інший об'єкт суміжних прав). Виключення з цього правила лише одно - держава має право створювати структури, що виконують обов'язки організацій колективного управління незалежно від наявності у нього авторських і суміжних прав.
Крім того, варто відмітити, що ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що організація колективного управління є неприбутковою організацією і, відповідно, не має права займатися комерційною діяльністю. Крім того, для таких організацій вводиться правило про обов'язкову постановці їх на облік у Державній службі інтелектуальної власності впродовж 30 днів з моменту створення.
Зате організація колективного управління отримує відразу декілька переваг:
1) на її діяльність не поширюється законодавство про захист економічної конкуренції;
2) вона може управляти правами іноземних суб'єктів не лише на підставі прямих договорів з цими суб'єктами, але і на підставі договорів з іноземними організаціями колективного управління;
3) вона дістає можливість (виходячи з норм ст. 49 Закону "Про авторське право і суміжні права") збирати винагороду у тому числі і за використання творів авторів, що не передали організації свої права, причому незатребувані суми такої винагороди можуть в наступному бути обернені на передбачені статутом організації мети (але тільки в тих випадках, коли організація отримала статус уповноваженої організації колективного управління).
ВИСНОВОК:
У Україні дозволено дві різні форми управління авторськими і суміжними правами третіх осіб.
Перша форма - діяльність організацій колективного управління правами. В цьому випадку законодавство висуває ряд обмежень до таких суб'єктів (вони мають бути створені суб'єктами авторських прав і повинні встати на облік в держслужбі інтелектуальної власності, крім того, вони повинні отримати статус неприбуткової організації). Але в якості компенсації їм надаються досить широкі права.
Друга форма - звичайне представництво прав автора (виконавця) за договором доручення. У такому разі особливих вимог до організаційно-правової форми повіреного не передбачається, як і яких-небудь вимог до отримання ним спеціальних дозвільних документів.
Олександр Попов
"ЮРИСТ & ЗАКОН"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилерів.
