У 19 столітті Оскар Уайльд відмітив, що "таємна інформація - це майже завжди джерело великого статку". Проте вже в 21 столітті Нассимом Талебом була вказана біда інформаційної епохи - "шкідливість даних наростає швидше, ніж отримувана від них користь". Якщо хочете зробити компанію банкротом, надайте конкурентам інформацію про неї.
У 2012 році правдивість цього бачення підтверджена даними звіту "Глобальний аналіз просочувань корпоративної інформації у фінансовому секторі" (підготовлений організацією Infowatch). Так, лише за перше півріччя 2012 року в результаті просочувань інформації чистий збиток компаній склав 2 мільярди доларів США. За півроку були скомпрометовані 2 мільйони документів, що містять як фінансові, так і персональні дані, які також є конфіденційною інформацією. 37 % з фактів розкриття інформації були умисними. І знову ж таки, повертаючись до "біди інформаційної ери", 42 % витоків здійснені шляхом розкриття резервних копій даних за допомогою e - mail, Internet і переносних пристроїв.
В той же час той факт, що у сучасному діловому світі запорукою успішного розвитку практично будь-якого бізнесу є "впорядкованість і організованість процесів збору, обробки, використання і зберігання інформації в процесі здійснення господарської діяльності", мабуть, не викликає ні у кого ніяких сумнівів.
Наскільки ефективно українське законодавство захищає комерційну інформацію? Які надані способи захисту комерційної таємниці? Ці питання будуть розглянуті в цій статті.
Українське законодавство визначає комерційну таємницю як інформацію, що є секретною в тому сенсі, що вона в цілому або в певній формі і сукупності її складових є невідомою і не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність і була предметом адекватних існуючим обставинам заходів по збереженню її секретності, прийнятих особою, законно контролюючою цю інформацію (Цивільний кодекс Українистаття 505, частина 1 (далі - ГК України) ).
Виходячи з вказаного визначення, можна виділити юридично значущі ознаки комерційної таємниціа саме:
- інформаційність комерційної таємниці (в тому сенсі, що комерційна таємниця - це інформація);
- секретність;
- комерційна цінність;
- захищеність інформації, що становить комерційну таємницю.
Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними і невід'ємними.
При цьому можна погодитися, що у взаєминах, пов'язаних з комерційною таємницею, найбільш важливими є питання її захисту. Саме з моменту прийняття особою, яка законно контролює інформацію, заходів по забезпеченню її збереження, можна говорити про виникнення у такого обличчя прав на комерційну таємницю. Проте одного факту вжиття заходів по забезпеченню збереження інформації недостатньо. Для цього потрібна відповідність інформації і прийнятих заходів іншим передбаченим ГК України ознакам комерційної таємниці (секретність, комерційна цінність, адекватність прийнятих заходів охорони).
У свою чергу, термін дії права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується терміном існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених ч. 1 ст. 505 ГК України.
В процесі захисту комерційної таємниці важливим питанням являється встановлення гарантій такого захисту. Ці гарантії мають першочергове значення для правового забезпечення захисту комерційної таємниці.
Гарантії права на комерційну таємницю можна розділити на загальні і спеціальні.
До загальним гарантіям відносяться гарантії суб'єктивних прав на комерційну таємницю, які надаються кожному громадянинові.
Спеціальні гарантії реалізації - це система передбачених законодавством засобів, спрямованих на вільне придбання і здійснення прав на комерційну таємницю, усунення перешкод на їх реалізацію і ефективний захист від порушень цих прав.
Спеціальні гарантії також можуть бути класифіковані на конституційні і галузеві.
У правовому полі України немає спеціального законодавчого акту, яким були б врегульовані питання, що стосуються комерційної таємниці, що, безумовно, негативно позначається на пов'язаних з нею правовідносинах |
Конституційні - це гарантії, що надаються Основним законом України. Так, ст. 54 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист інтелектуальної власності.
До галузевим гарантіям можна віднести:
- цивільно-правові гарантії (ст. 507 ГК України)
- господарсько-правові (ст. 162 Господарського кодексу України)
- кримінально-правові (ст. ст. 231, 232 Карного кодексу України)
- адміністративно-правові (ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Також важливою гарантією захисту прав на комерційну таємницю є інститут боротьби з недобросовісною конкуренцією. До відповідальності може бути притягнена особа, що зробила дії, передбачені главою 4 Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Часткова правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена також і у рамках Закону України "Про науково-технічну інформацію".
Охорона конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю, може бути забезпечена комплексом юридичних, фізичних, технічних і психологічних заходів.
Хоча в правовому полі України немає спеціального законодавчого акту, яким були б врегульовані питання, що стосуються комерційної таємниці, що, безумовно, негативно позначається на пов'язаних з нею правовідносинах. Зважаючи на це дуже корисним може бути досвід сусідніх країн, таких як Російська Федерація і Республіка Молдова.
Приміром, в законодавстві цих країн передбачено, що заходи по охороні конфіденційності інформації, що приймаються її володарем, повинні включати:
|
Олександр Янев |
|
Арина Костина |
1) розробку інструкцій/положень про забезпечення збереження комерційної таємниціу яких визначаються:
- перелік, склад і об'єм відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- порядок нанесення на матеріальні носії, що містять інформацію, що становить комерційну таємницю, або включення до складу реквізитів документів, що містять таку інформацію, грифа "Комерційна таємниця";
- процедура допуску працівників господарюючого суб'єкта, а також осіб, що залучаються до його діяльності, до відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- порядок використання, обліку, зберігання і маркіровки документів і інших носіїв інформації, виробів, відомості про яких складають комерційну таємницю;
- процедура допуску працівників господарюючого суб'єкта, а також осіб, що залучаються до його діяльності, до відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- організація контролю за порядком використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- процедура того, що бере взаємних зобов'язань господарюючими суб'єктами по збереженню комерційної таємниці при укладенні договорів про проведення яких-небудь спільних дій;
- порядок застосування передбачених законодавством заходів дисциплінарної і матеріальної дії на працівників, що розголосили комерційну таємницю;
- покладання відповідальності за забезпечення збереження комерційної таємниці на посадове обличчя господарюючого суб'єкта;
2) облік осіб, що отримали доступ до інформаціїщо становить комерційну таємницю, і (чи) осіб, яким така інформація була надана або передана;
3) регулювання стосунків по використанню інформаціїщо становить комерційну таємницю, працівниками на підставі трудових договорів і контрагентами на підставі цивільно-правових договорів.
При оформленні трудових правовідносин для захисту комерційної таємниці дуже корисним буде передбачити, наприклад, такі зобов'язання для співробітників:
a) зберігати комерційну таємницю, яка стане ним відома в процесі роботи, і не розголошувати її без дозволу, виданого в установленому порядку, за умови, що відомості, що становлять комерційну таємницю, не були відомі їм раніше або не були отримані ними від третьої особи без зобов'язання дотримувати відносно їх конфіденційність;
b) виконувати вимоги інструкцій, положень, наказів по забезпеченню збереження комерційної таємниці;
c) у разі спроби сторонніх осіб отримати від них відомості, що становлять комерційну таємницю, негайно повідомити про це відповідному посадовцю або у відповідний підрозділ господарюючого суб'єкта;
d) зберігати комерційну таємницю господарюючих суб'єктів, з якими є ділові стосунки;
e) не використовувати знання комерційної таємниці для занять діяльністю, яка в якості конкурентної дії може завдати збитку господарюючому суб'єктові;
f) у разі звільнення передати усі носії інформації, що становлять комерційну таємницю (рукописи, чернетки, документи, креслення, магнітні стрічки, перфокарти, перфострічки, диски, дискети, роздруки на принтерах, кино-, фотоплівки, моделі, матеріали та ін.), які перебували у їх розпорядженні, відповідному посадовцю або у відповідний підрозділ господарюючого суб'єкта.
Зі встановленим працедавцем режимом комерційної таємниці і із заходами відповідальності за його порушення ознайомлення співробітників бажане здійснювати під розписку працівника.
В той же час працедавцеві не слід старатися при наданні інформації статусу "комерційна таємниця". Причиною для цього може послужити міжнародна тенденція, встановлена судами Гін Конга (Double Rise Development Limited v Leung Kit Chuen). Договори про відповідальність за розголошування інформації, що охоплюють період після розірвання трудових стосунків, можуть полягати лише відносно інформації, яка є комерційною таємницею через закон. Відносно інформації, яка є комерційною таємницею через розпорядження компанії, договори можуть визнаватися судами недійсними, оскільки в іншому випадку це було б запобіганням конкуренції і можливості працівником використовувати свої навички і знання на користь нового працедавця.
Це судове рішення є лише додатковим нагадуванням про необхідність прицільно, але при цьому зважено прописувати положення угод про нерозголошування інформації і угод про неконкуренцію.
Разом з вказаними заходами володареві інформації, що становить комерційну таємницю, доцільно застосовувати також засоби і методи технічного захисту інформації.
На відміну від правових засобів захисту, вибирання засобів технічного захисту знаходиться в дискреции компаній, оскільки за станом на 2013 рік в Україні не затверджений жоден державний стандарт захисту інформації. Таким стандартом може стати ISO/IEC 27001:2005 "Інформаційні технології - Методи захисту - Системи управління інформаційною безпекою - Вимоги". Цей стандарт впроваджувався Державною службою по захисту персональних даних для здійснення захисту даних при їх передачі господарюючими суб'єктами. Проте у зв'язку з ліквідацією цього органу доля єдиного національного стандарту залишається невизначеною.
ВИСНОВОК:
Таким чином, дотримання вказаних вище заходів по організації захисту комерційної таємниці буде запорукою не лише міцного сну керівників і власників бізнес-структур, але також стане істотною підмогою у разі розгляду справи в судовому порядку. Оскільки перевірка охраноспособности комерційної таємниці здійснюється не в порядку спеціальної попередньої процедури, а тільки тоді, коли права на комерційну таємницю порушуються і треба встановити, чи існували вони взагалі.
Олександр Янев
юрист ЮФ "Правовий Альянс"
Арина Костина
помічник юриста ЮФ "Правовий Альянс"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
