Земельна суперечка... При одній згадці про земельну суперечку юристи-практики розуміють, що чи не найбільшою проблемою в його рішенні буде питання про те, до якого суду звернутися.
Як правило, земельна суперечка торкається одночасно інтересів і органів державної влади (органів місцевого самоврядування), і фізичних осіб, і суб'єктів господарювання. Але у кожного своя юрисдикція (загальна, адміністративна, господарська)? До того ж ні ХПКні КАСУ прямо не передбачають підвідомчості господарським і адміністративним судам справ, що виникли із земельних правовідносин.
Ділитися з колегами історіями про те, як адміністративний суд відмовився відкривати виробництво у земельній справі, а в господарському або районному, у свою чергу, також виробництва не відкрили, сьогодні майже моветон.
Враховуючи, що проблема розмежування компетенції судів у земельних справах стала очевидною і все більше посилювалася - до її рішення приєдналися усі найвищі органи судової влади, навіть Конституційний Суд України.
З нього і почнемо: 01.04.2010 року Конституційний Суд України виніс Ухвалу у справі № 10-рп/2010 за конституційним уявленням Вищого адміністративного суду України відносно офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України вважає, що рішення земельних суперечок фізичних і юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень відносно оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій або бездіяльності відноситься до юрисдикції адміністративних судівокрім публічно-правових суперечок, для яких законом встановлений інший порядок судового рішення.
Але Рішення КСУ особливої ясності не внесло, адже і надалі існує цілком логічна позиція, згідно якої спор по оскарженню актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникли громадянські права і обов'язки (суперечка про право), не є публічно-правовим і розглядається за правилами ГПК.
Вищий господарський суд України в постанові пленуму № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ по спорах, що виникають із земельних стосунків" питанню підвідомчості присвятив цілу главу.
ВХС роз'яснив, що питання про те, чи підвідомчо господарському суду справа по суперечці, що виникла із земельних правовідносин повинен вирішуватися залежно від того, який характер мають спірні правовідносинит. е. чи є вони приватноправовими або публічно-правовими, і чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.
Крім того, в цій постанові говориться, що господарським судам підвідомчі тільки справи по спорах, що виникають із земельних стосунків приватноправового характеру, тобто із стосунків, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на основі рівності.
Отже, якщо виникла земельна суперечка з державним органом або органом місцевого самоврядування, то це вважатиметься приватноправовою або публічно-правовою суперечкою?
ВХС вважає, що приватноправовим оскільки, реалізовуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними і фізичними особами в цивільні і господарські правовідносини. Отже, в таких стосунках держава або територіальні громади в якості учасників земельних стосунків рівні з іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, згідно позиції ВХС поділа по спорах за участю державних органів і органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, в яких державні органи і органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, що виникають із земельних стосунків приватноправового характеру, при відповідності складу сторін суперечки статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам
Крім того, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізуються волевиявлення держави або територіальної общини як учасника цивільно-правових стосунків і з яких виникають, змінюються, припиняються громадянські права і обов'язки, не відносяться до правових актів управління, а спори по їх оскарженню мають приватноправовий характер, т. е. поділа у них також підвідомчі господарським судам.
На завершення ВХС відмітив, що господарським судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з публічно-правових стосунків, в яких держава і територіальні громади через свої органи беруть участь в цілях реалізації владних повноважень, а також поділа, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління в земельних стосунках.
Отже, при визначенні осудності необхідно вирішувати, або державні органи, або органи місцевого самоврядування беруть участь в земельних стосунках як суб'єкти владних повноважень.
Але відкритими залишаються інші, не менш складні питання:
До якого суду звертатися, якщо в одному позові об'єднано відразу декілька вимогнаприклад про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації з позовними вимогами, спрямованими на захист прав на землю.
При цьому, часто позивачі, з метою вибору юрисдикції, застосовують прийом з "основною" і "похідною" вимогою. Наприклад, звертаються до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договори оренди земельної ділянки і, як пов'язана з цим вимога, просять відмінити рішення органу місцевого самоврядування. Якщо ж ці вимоги поміняти місцями і обгрунтувати їх як "основну" і "похідну", можна буде звернутися в адмінсуд.
У окремих судах існує позиція, що у такому разі позивач повинен розділити вимоги і поводитися з кожним до відповідного суду. Наприклад, позов про відміну рішення подати в адміністративний, а про розірвання договору - до господарського суду.
Але така позиція представляється помилковою, адже нівелює саму ідею судового захисту прав людини, призводить до невиправданого збільшення навантаження на суди і збільшення терміну розгляду справ (адже, ймовірно, суд зупинить розгляд справи до дозволу справи адміністративним).
Розраховувати, що законодавець внесе ясність в це питання - марно.
До того ж, якщо впродовж наступних декількох років буде врешті-решт відкритий ринок купівлі-продажу землі, правова невизначеність в розмежуванні компетенції судів виключить захист прав суб'єктів земельних правовідносин.
При таких обставинах, враховуючи ширину і різноманітність спектру земельних стосунків, при зверненні до суду не зайвим буде обгрунтувати вибір позивачем того або іншого суду, пославшись при цьому на практику найвищих органів судової влади, зокрема:
- постанова Верхового Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ";
- Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ по спорах, пов'язаних із земельними правовідносинаминадане Вищим господарським судом України 01.01.2010;
- постанова Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ по спорах, що виникають із земельних стосунків" № 6 від 17.05.2011;
- Рішення Конституційного Суду України у справі № 10-рп/2010 від 01.04.2010.
Андрій Котягин
юрист ЮФ "Мисечко і Партнери"
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилерів.
