"Наша моральна проблема -
ця байдужість людини до самого собі".
Эрих Фромм
Розвиваючи думку німецького психолога і філософа, хочеться продовжити, що байдужість до самого собі породжує ще більша байдужість до людини з боку суспільства і держави в цілому.
До таких висновків нас підштовхнув аналіз української судової практики відшкодування морального збитку, заподіяного фізичним особам, який яскраво демонструє "незрілість" нашого суспільства в цьому аспекті.
Спробуємо розібратися в причинах ситуації, що склалася.
Першоджерелом викладеної проблеми, на нашу думку, являється саме неготовність "потерпілих" осіб відстоювати свої права на відшкодування заподіяного їм морального збитку. Більше того, далеко не усі громадяни взагалі знають про існування такого права, не кажучи вже про механізм його реалізації.
У законодавстві України поняття моральної шкоди з'явилося ще в 1993 році, з внесенням змін до Цивільний кодекс УРСРі відтоді воно поступово трансформується і удосконалюється. На сьогодні в статті 3 Конституції України закріплено, що людина, його життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю. Крім того, окремі норми Конституції (ст. ст. 32, 56, 62, 152) прямо передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним втручанням в особисте і сімейне життя, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади і місцевого самоврядування і т. д. Право на відшкодування моральної шкоди закріплене також в Цивільному кодексі України, Кодексі законів про працюзаконах України "Про захист прав споживачів", "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про авторське право і суміжні права"а також в деяких актах "роз'яснювального" характеру, як, наприклад, постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 р., листі Мінюсту № 35-13/797 від 13.05.2004 р.
В цілому згідно з чинним законодавством під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Необхідно розширювати перелік випадків, при настанні яких особі в обов'язковому порядку буде відшкодована моральна шкода |
Моральна шкода може полягати, зокрема:
- в приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;
- в моральних переживаннях у зв'язку із спричиненням шкоди здоров'ю;
- в порушенні права власності (у тому числі інтелектуальною);
- в порушенні прав, що надаються споживачам, інших громадянських прав;
- в незаконному знаходженні під слідством і судом;
- в порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з навколишніми людьми;
- в інших негативних наслідках (у зв'язку зі знищенням або ушкодженням майна особи, у зв'язку з протиправною поведінкою відносно особи, членів його сім'ї або близьких родичів і т. п.).
Про сфери застосування
Практика показує, що шанси на задоволення вимог про стягнення моральної шкоди досить великі у разі, якщо особі був причинний збиток здоров'ю (як незначні ушкодження, так і стійкий розлад здоров'я), який може бути підтверджений належними доказами, або якщо настала смерть особи. Досить резонансним стало недавнє рішення суду про стягнення з лікувальної установи моральної шкоди, заподіяної матері у зв'язку із смертю її дочки, що настала внаслідок лікарської помилки. Це судове рішення доки є одним з перших у своєму роді, проте воно може стати прикладом для багатьох подібних ситуацій. Адже практиці відомий не один випадок, коли недобросовісні лікарі, умисне поставивши свідомо неправдивий діагноз з метою "викачати" з пацієнта гроші, доводили людей до відчаю, нервових зривів, затяжних депресій і т. д. (були навіть випадки суїциду). Такими справами обов'язково треба займатися і доводити їх до логічного завершення, оскільки вони мають не лише особовий інтерес, але і значення для усього цивілізованого суспільства.
Можна відмітити також позитивні результати розгляду справ про стягнення із страхових компаній (по ОСАГО) і винуватців ДТП моральної шкоди, заподіяної потерпілому, з огляду на те, що така можливість прямо передбачена законом.
На наш погляд, необхідно розширювати перелік випадків, при настанні яких особі в обов'язковому порядку буде відшкодована моральна шкода. Зокрема, якщо страхова компанія навмисно затягує виплату страхового відшкодування, внаслідок чого потерпілий не може провести ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля і користуватися їм для нормальної життєдіяльності. У нашій країні на ринку страхування взагалі склалася патова ситуація, оскільки страхове відшкодування треба практично випрошувати у більшості страховиків, бо вони відчувають свою "безкарність", нерідко підкріплену відповідними судовими рішеннями.
Аналогічну практику треба впроваджувати в сферу торгового обслуговування споживачів, що дозволить істотно поліпшити якість обслуговування населення і наблизить Україну до європейських стандартів надання послуг. Проте треба розуміти, що досягти успіху в цьому питанні можна тільки завдяки масовості справ про відшкодування моральної шкоди. Якщо ж це і далі будуть одиничні випадки, нічого особливо не зміниться.
Не менш цікавим є питання стягнення з органів державної влади і місцевого самоврядування морального збитку, заподіяного їх незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю, право на яке прямо передбачене в ст. 56 Конституцій України, а також в ст. ст. 1173 - 1175 ГК. Особливо цікавою з юридичної точки зору є норма ст. 1175 ГК, передбачаюча можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі в результаті прийняття нормативно-правового акту, визнаного незаконним і скасованого. Норма, здавалося б, дуже прогресивна, проте вона фактично є "мертвою", оскільки на практиці не працює. Хоча, на наш погляд, треба розвивати практику застосування вказаних норм цивільного законодавства, адже тільки у такому разі органи державної влади і місцевого самоврядування почнуть нести реальну відповідальність за свої дії і вчинки, адже, як відомо, безкарність породжує беззаконня.
В якості ілюстрації можемо навести приклад з практики, коли судом було визнано незаконним і скасовано рішення сільради про передачу громадянинові в приватну власність земельної ділянки (відповідно, і держакт) на тій лише основі, що попереднє "проміжне" рішення сільради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не було зареєстроване в журналі прийнятих такою сільрадою рішень. Зарубіжні колеги, що практикують в країнах Європи, не могли повірити в правдивість такої ситуації, оскільки для країн з розвиненою правовою системою подібна практика є нонсенсом. Більше того, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно якої фізичні і юридичні особи не несуть відповідальності за незаконні дії органів державної влади. Якщо такі особи зі свого боку здійснили усі передбачені законодавством дії для отримання позитивного вирішення їх питання, у них є законні очікування, що держоргани при розгляді їх заяв і звернень діятимуть виключно у рамках законодавства.
На практиці суди у більшості випадків відшкодування моральної шкоди задовольняють від 10 до 50 % від суми спочатку заявлених позивачем вимог |
Відшкодуванню шкоди, заподіяної особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, взагалі присвячений окремий Закон від 01.12.94 г. Але за усі роки його дії практиці відомі лише одиничні випадки успішної реалізації потерпілими особами передбачених законом прав (і ті за допомогою Європейського суду), хоча якщо людина безпідставно провела у в'язниці не один рік свого життя, то факт спричинення йому моральної шкоди, на наш погляд, є очевидним і взагалі не повинен підлягати доведенню.
Таким чином, законодавство прямо передбачає можливості стягнення компенсації моральної шкоди з органів державної влади. Крім того, з 01.01.2013 року отримати таку компенсацію повинно стати легше у зв'язку зі вступом силу Закону про гарантії держави відносно виконання судових рішень про стягнення засобів з органів державної влади.
Про розмір
Одній з найважливіших проблем у сфері відшкодування моральної шкоди також являється суто оцінний характер його розміру. Як правило, потерпілі особи визначають розмір моральної шкоди "із стелі". Тим більше, якщо йдеться про фізичну особу, то максимальний розмір судового збору у розмірі 3-х мінімальних зарплат не є обмежувачем для "польоту фантазії" позивача. Тому фактично розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд, керуючись характером і об'ємом фізичних і душевних страждань особи, характером його немайнових втрат (тривалість, можливості відновлення) і т. д. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його сталому життєвому ритмі, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і інші обставини.
На практиці ж суди у більшості випадків відшкодування моральної шкоди задовольняють від 10 до 50 % від суми спочатку заявлених позивачем вимог. При цьому деякі судді при визначенні розміру компенсації за моральну шкоду виходять з суми заподіяних матеріальних збитків, хоча така позиція суперечить ч. 5 ст. 23 ГК. Згідно з постановою Пленуму ВСУ 4 від 31.03.95 р., визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнового) шкоди, суд повинен приводити в рішенні відповідні мотиви.
|
Марина Саенко |
Примітною є позиція Міністерства юстиції України, викладена в листі № 35-13/797 про те, що моральний збиток не можна відшкодувати в повному об'ємі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати чисто умовне вираження, тим більше, якщо така компенсація торкається юридичної особи.
З вказаною позицією можна погодитися, проте доцільно було б встановити хоч би мінімальні норми компенсації моральної шкоди, щоб забезпечити єдиний підхід до його відшкодування потерпілим особам.
Не варто також забувати, що відшкодування моральної шкоди згідно з чинним законодавством України може відбуватися як в грошовій, так і в іншій матеріальній формі. У першому випадку потерпіла особа отримує "живі" гроші, а в другому - які-небудь матеріальні блага (наприклад, автомобіль, путівку до лікувально-оздоровчих установ і т. д.).
ВИСНОВОК:
Підсумовуючи, варто відмітити, що інститут відшкодування моральної шкоди в Україні доки знаходиться в "зачатковому" стані і вимагає активного розвитку за рахунок об'єднання зусиль адвокатського і судового корпусу, при обов'язковій підтримці з боку держави. Сприяти цьому буде формування у населення упевненості, що свої права потрібно відстоювати. І, як наслідок, поступово права людини дійсно стануть пріоритетом для нашої держави.
Марина Саенко
партнер ЮК "Закон Перемоги"адвокат
________________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
