Цивільне законодавство передбачає можливість укладення попереднього договору, по якому сторони зобов'язуються впродовж певного терміну укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. У ситуації, розглянутій на форумі ЛІГАБізнесІнформ згода на укладення попереднього договору, що передбачає продаж загального майна, дали обох чоловіків. З часом дружина передумала продавати майно і вирішила не давати згоду на укладення основного договору. Але при цьому виникло питання про те, чи може дружин укласти основний договір без отримання такої згоди, грунтуючись на тому, що усі необхідні вимоги до угоди прописані в попередньому договорі, згоду на укладення якого його чоловіка вже дала. Це питання стало предметом обговорення на форумі.
Позиція 1. Якщо дружина дала згоду на укладення попереднього договору, то укладення основного договору можливе і без її окремої письмової згоди, оскільки:
- уклавши попередній договір, вона дала вже згоду на майбутнє розпорядження майном;
- даючи згоду на укладення попереднього договору, вона схвалювала здійснення дій, що становлять предмет попереднього договору, а його предметом було укладення договору купівлі-продажу;
- волевиявлення одного з подружжя, виражене в процесі укладення попереднього договору, охоплює результат основного договору. Тому якщо чоловік (дружина) дає згоду на попередній договір, предметом якого є обов'язок в майбутньому укласти договір відчуження речі, то це є і волевиявленням на відчуження речі;
- неважливо, в який процедурний момент дана згода другого з подружжя : у момент укладення основного або попереднього договору. Важливий сам факт згоди;
- закон не вимагає волевиявлення другого чоловіка на здійснення конкретної угоди з конкретними умовами, інакше усі нотаріальні договори про відчуження загального майна без підпису другого чоловіка під текстом договору були б незаконними. Закон вимагає попередньої згоди другого чоловіка. Існуюча юридична практика визнає таку згоду в загальному вигляді;
- попередня згода другого з подружжя на відчуження загального майна не є волевиявленням на здійснення конкретної угоди як сторони цієї угоди. Тому немає причин забороняти давати таку згоду на стадії попередніх домовленостей між сторонами про майбутнього продажу або навіть до такої стадії;
- різниця між попереднім і основним договором полягає в різниці правових наслідків для волевиявлення сторін договору. Другою з подружжя стороною договорів не є і такого волевиявлення не має;
- стороною договору є та особа, яка цей договір уклала. В даному випадку - один із співвласників.
Позиція 2. Згода одного з подружжя на укладення попереднього договору не означає його згоди на укладення основного договору, оскільки:
- чоловік лише зобов'язався вступити в зобов'язання за розпорядженням. Дружина також може зобов'язатися вступити в зобов'язання за розпорядженням. Але це ще не буде розпорядженням;
- за попереднім договором сторони зобов'язуються впродовж певного терміну зробити висновок договір в майбутньому (основний договір). Тобто він породжує лише обов'язок укласти основний договір в майбутньому;
- зобов'язання укласти договір про розпорядження майном не тотожно зобов'язанню розпорядитися майном;
- попередній договір взагалі не вимагає згоди другої з подружжя;
- волевиявлення в кожній угоді спрямоване на виникнення конкретних прав і обов'язків. У попередньому договорі - це зобов'язання про укладення основного договору. У договорі купівлі-продажу - зобов'язання про передачу майна у власність. При цьому продаж майна - різновид розпорядження ім. Закон вимагає волевиявлення другого чоловіка у разі розпорядження загальним майном. Отже, саме угода за розпорядженням (встановленню зобов'язання по передачі у власність) загальним майном вимагає волевиявлення другого чоловіка;
- якби згоду на укладення попереднього договору означала згода на укладення основного договору, то не було б сенсу укладати основний договір. Але "обіцяти не означає одружуватися". Той, що пообіцяв заздалегідь може і передумати і ніхто його не зможе змусити до волевиявлення про відчуження. І якщо це правило працює для одного з подружжя, то чому воно не повинне працювати для іншого?
- якщо дана згода другого з подружжя на відчуження загального майна на стадії попередніх домовленостей, то жодних проблем немає. У даному ж випадку було дано згоду на укладення попереднього договору;
- стороною в договорі є той, хто придбаває права і обов'язки за договором. Представник, приміром, стороною в договорі не є, хоча і бере участь в укладенні договору. Стороною (продавцем) в договорі купівлі-продажу загальної спільної власності подружжя є усі учасники загальної спільної власності. А тому для дійсності такого договору важливе волевиявлення обох подружжя.
Думка "Ю&З": Ми підтримуємо думку, викладену в Позиції 2відносно того, що згода одного з подружжя на укладення попереднього договору не означає його згоди на укладення основного договору. Правовою підставою для такого висновку служать положення ст. 635 ГКвиходячи з яких предметом попереднього договору є зобов'язання укласти основний договір в майбутньому.
Таке зобов'язання, як справедливо відмічено у позиції 2, не рівноцінно зобов'язанню продати річ за основним договором. У випадку якщо одна із сторін відмовиться від укладення основного договору, то друга не зможе змусити її до укладення основного договору і передачі речі. Вона може домагатися тільки відшкодування заподіяних їй збитків і обернути стягнення на предмет забезпечення зобов'язання по укладенню основного договору (як правило, завдатку).
При цьому не можна погодитися з тим, що для укладення попереднього договору згода другого з подружжя не потрібна. Відповідно до абз. четвертому ч. 1 ст. 635 ГК попередній договір полягає у формі, встановленій для основного договору. Приміром, якщо основний договір вимагає нотаріального посвідчення, то такого посвідчення вимагає і попередній договір (правда, на рахунок форми попереднього договору є різні думки). Згідно ч. 3 ст. 65 СК для укладення одним з подружжя договорів, що вимагають нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя повинно бути дано письмово і нотаріально завірено. Підтвердженням тому - визначення ВСУ від 07.07.2010 року і визначення апеляційного суду Закарпатській області від 15.02.2012 року.
Більше того, як зазначено вище, у рамках забезпечення зобов'язання по укладенню основного договору стороною може бути переданий завдаток, що є загальною спільною власністю подружжя. Якщо попередній договір передбачає таку міру забезпечення зобов'язання, то він тим більше вимагає згоди другої з подружжя, оскільки торкається цінного майна (якщо, звичайно, розмір завдатку досить великий).
Оскільки в цих випадках згоду потрібно для укладення саме попереднього договору, то це є зайвим підтвердженням різної правової природи згоди на укладення попереднього договору і основного договору. А значить, згода на укладення попереднього договору не є автоматичною згодою на укладення основного договору.
Але все таки знайти підтвердження цієї теорії на практиці за великим рахунком не вдалося. Єдина знайдена нами ухвала, в якій опосередковано висловлена думка із цього приводу, була винесена апеляційним судом Одеської області 23.01.2012 року у справі № 22/1590/906/2012. У цьому рішенні суд дійшов висновку, що укладення як попереднього, так і основного договору купівлі-продажу позивачем без згоди дружини може бути основою для визнання їх недійсними у судовому порядку. Але це рішення було скасовано ВХСУ з причин, не пов'язаних з вказаним виводом.
ВИСНОВОК:
Згода дружини на укладення попереднього договору не означає її автоматичної згоди на укладення основного договору купівлі-продажу. Для укладення такого договору необхідно отримати згоду дружини на розпорядження майном, яке буде предметом основного договору.
Євгеній Даниленко
"ЮРИСТ & ЗАКОН"
___________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
