Винесення судом рішення про накладення арешту на майно у рамках забезпечення позову далеко не завжди призводить до необхідного результату. Іноді працівники канцелярії судів забувають направити такі судові рішення старанній службі, і, якщо позивачі цей момент не проконтролюють, можуть виникнути такі ж труднощі, як у учасника форуму ЛІГАБізнесІнформ.
Першого вересня 2011 року суд першої інстанції в якості забезпечення позову учасника форуму наклав арешт на квартиру відповідача, а в лютому 2012 року задовольнив позов. Але оскільки в реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про накладення арешту на квартиру відповідача внесена не була, то в квітні 2012 року відповідач, щоб уникнути звернення на неї стягнення у рамках старанного виробництва, продав її своєму другу. А в листопаді він подав апеляційну скаргу на визначення суду про арешт квартири, яку 05.12.2012 року апеляційний суд задовольнив, відмінивши арешт. В результаті у учасника форуму виникло питання про те, чи мало юридичну силу невиконане визначення суду про арешт в період з 01.09.2011 року по 05.12.2012 року, і чи можна на цій підставі оспорити договір купівлі-продажу квартири, ув'язнений відповідачем?
Позиція 1. Відміна визначення про накладення арешту на майно відповідача означає, що такого арешту взагалі не було, оскільки:
- відміна визначення про забезпечення позову апеляційним судом означає, що арешт спочатку був накладений необгрунтовано. Тому наявність такого визначення в період продажу майна не буде основою для визнання договору недійсним;
- наступні рішення судів про відміну чого-небудь мають ретроактивну діют. е. при розв'язуванні клубка правових наслідків (до відміни діє презумпція, що усе правомірно) вважається, що чогось скасованого (наприклад, незаконного рішення суду) і не було ніколи;
- дійсність угоди оцінюється на момент її здійсненнячи відповідало усе закону, і не залежить в цьому сенсі від доброчесності;
- аналогічно не матиме правового значення незаконне рішення суду про визнання права власності на чуже майно, навіть якщо на підставі такого рішення майно буде перепродано. Відмінивши це незаконне рішення, справжній власник квартири все одно зможе її витребувати.
|
Євгеній Даниленко |
Позиція 2. Визначення суду про арешт мало юридичну силу в період з 01.09.2011 року по 05.12.2012 року, оскільки:
- згідно ч. 10 ст. 153 ГПК оскарження визначення про забезпечення позову не припиняє його виконанняа також не перешкоджає подальшому розгляду справи;
- визначення апеляційного суду про відміну арешту набуло чинності тільки 05.12.2012 року, і саме з цієї дати арешт вважається скасованим;
- інакше виходить, що можуть бути оспорені навіть ті договори, які були поміщені в період, коли рішення суду про накладення арешту було скасоване. Наприклад, якщо суд першої інстанції відмінить своє ж визначення про накладення арешту у рамках забезпечення позову, але таке рішення про відміну буде скасовано апеляційною інстанцією, і особа продасть своє майно в період, коли арешт не діяв (з моменту винесення ухвали суду про відміну свого визначення до винесення ухвали апеляцією). Хоча при цьому продавець не порушить жодної норми ГКоскільки арешту в цей час не буде;
- визначення суду першої інстанції про відміну заходів по забезпеченню позову, яке було надалі скасовано апеляцією, вважається таким, що втратило свою юридичну силу з моменту винесення апеляцією свого решения, а не з безпосереднього моменту постанови вищезгаданого скасованого визначення.
Позиція 3. Рішення суду першої інстанції мало юридичну силу в період з 01.09.2011 року по 05.12.2012 року, але оскільки воно не було виконането дії відповідача з відчуження квартири є законними. Тим паче, що відповідач не знав про винесення вказаного визначення судом.
Думка "Ю&З": Згідно ст. 124 Конституції судові рішення є обов'язковими для виконання на території України. Здійснення угоди всупереч судовому рішенню, зокрема, всупереч встановленій їм забороні на її здійснення, є порушенням публічного порядку, а тому, на нашу думку, така угода повинна визнаватися нікчемною.
При цьому не має значення, було надалі судове рішення, що встановило таку заборону, скасовано або ні. В період його дії його необхідно виконувати так само, як необхідно виконувати і чинний закон, незалежно від того, справедливий він або ні, буде він надалі скасований або ні. Інакше принцип обов'язковості судового рішення нічого не означає, оскільки відповідач може не виконувати його, будучи упевненим в тому, що зможе відмінити його. У тому числі це стосується рішення про забезпечення позову, яке згодне ч. 9 ст. 153 ГПК підлягає негайному виконанню, яке не може припинити навіть факт його оскарження.
Втім, викладене вище - не більше ніж суб'єктивна думка автора. Підтримується така думка також авторами науково-практичного коментаря до ст. 153 ГПКрозміщеного в системах ЛІГА :ЗАКОН, і ряду інших науково-практичних комментариев1. Але зустрічається і інша точка зору, що зводиться до того, що, якщо за результатами розгляду справи в позові буде відмовлено, порушення застосованої судом міри забезпечення позову не повинне мати правового значення. Отже єдиної думки із цього приводу немає.
____________
1 См Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р. / За ред. Притики Ю. Д. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - С. 302; Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. - К.: Істина, 2006. - С. 232.
Немає єдності в цьому питанні і на практиці. Так, приміром, Львівський апеляційний господарський суд постановою від 19.11.2009 року у справі № 11/100 визнав недійсним договір купівлі-продажу долі в статутному капіталі, грунтуючись, у тому числі, на тому, що він був ув'язнений в період дії визначення суду про забезпечення позову (яке з часом було скасовано). Але це рішення було скасоване ВХСУ (правда, по інших підставах). Судового рішення, в якому це питання було б досліджене глибочезно, знайти не вдалося. А в постанові від 17.09.2008 року № 1/106-28/151 ВХСУ, навпаки, підтримав висновки апеляційного суду про незаконність проведення аукціону в період дії визначення суду про забезпечення позову шляхом заборони на проведення такого аукціону, не дивлячись на те, що надалі це визначення було скасоване (правда, потім було скасовано і визначення про відміну забезпечення).
Це ж торкається і наслідків невиконання судового рішення про забезпечення позову. З одного боку, як встановив ще в 2004 році ВСУ в постанові від 07.12.2004 рокуособа, на майно якого згідно з визначенням про забезпечення позову накладений арешт, не може здійснювати будь-які дії з відчуження цього майна, незалежно від того, передавалося це визначення суду державній старанній службі або ні. І на цій підставі визнав недійсною угоду по відчуженню майна в період дії такого арешту. Ця точка зору була підтверджена ВСУ у визначенні від 10.03.2011 ріка і ВССУ у визначенні від 10.10.2012 року № 6-25114св12. Причому в останньому випадку ВССУ відмінив рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу квартири, на тій основі, що постанова про відкриття старанного виробництва по виконанню рішення суду про забезпечення позову була скасована. Тим самим ВССУ визнав можливість визнання недійсною угод, ув'язнених в період дії визначень суду про забезпечення позову, незалежно від того, які дії здійснені на стадії виконання цього визначення.
Але з іншою, далеко не завжди ця позиція дотримується. Так, в інших рішеннях (від 07.11.2012 року і від 25.04.2012 року) ВССУ навпаки відмовляв в задоволенні аналогічних позовів. Грунтувався він при цьому серед іншого на тому, що визначення суду про забезпечення позову не було прийняте до виконання старанною службою і що інформація про обтяження нерухомого майна була відсутня в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.
ВИСНОВОК:
Питання про те, чи є недійсними угоди, здійснені з майном, на яке за рішенням суду про забезпечення позову був неправомірний накладений арешт, дискусійний. На нашу думку, такі угоди повинні визнаватися недійсними незалежно від того, чи було надалі таке рішення скасовано, і незалежно від того, чи передавалося таке рішення суду в ГИС для виконання або ні. Але на практиці можливі і інші варіанти.
Євгеній Даниленко
____________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
