Поняття моральної шкоди з'явилося в нашому законодавстві у зв'язку з прийняттям Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 31 травня 1991 року (далі - ОГЗ). Цей документ визначав моральну шкоду (фізичні або моральні страждання) як заподіяний громадянинові неправомірними діями.
Україна імплементувала цей термін шляхом внесення змін до Цивільного кодексу УРСР 1963 року, а також заклавши його в новий ГК України. Конституція України також гарантує відшкодування моральної шкоди.
ОГЗ застосовували поняття відшкодування моральної шкоди винятково до громадянина на відміну від наступних законів, що застосовували його до фізичних і юридичних осіб. Незважаючи на те, що інститут відшкодування моральної шкоди виник практично разом з появою незалежної України, до сьогодні єдине визначення моральної шкоди відсутнє. Це дещо компенсується ст. 23 ГК України, визначальної, що моральна шкода полягає у фізичному болі і стражданнях, випробуваних фізичною особою у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, випробуваних фізичною особою внаслідок протиправної поведінки відносно нього самого, членів його сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, випробуваних фізичною особою у зв'язку зі знищенням або ушкодженням його майна; у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також діловій репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, законодавець зв'язує моральну шкоду з фізичним болем і душевними стражданнями фізичної особи і спричиненням шкоди діловій репутації юридичної особи.
Пункт 2 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди" (зі змінами - далі постанова Пленуму № 4) можливість відшкодування моральної (немайнового) шкоди зв'язує виключно із законодавчим визначенням такого права, тобто якщо нормами Конституції України або законами України, регулюючими правовідносини, не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, то обов'язок такого відшкодування відсутній.
Законодавець зв'язує моральну шкоду з фізичним болем і душевними стражданнями фізичної особи і спричиненням шкоди діловій репутації юридичної особи |
До недавнього часу і обивателів, і правознавців, і представників Феміди сміливо можна було назвати "сліпими котенятами" в питанні визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Оскільки і поняття було абсолютно новим, і ніхто не розумів, як можна вирахувати "глибину" душевних страждань у людини і що таке "мораль підприємства".
Кудрявцева А. В. і Олефиренко С. П. у своїх дослідженнях про моральну шкоду піднімають проблему необхідності усвідомлення страждань потерпілим, а саме: чи підлягає позов про компенсацію морального збитку задоволенню у разі, якщо людина, приміром, знаходиться в несвідомому стані (у комі)? Відповіді на це питання, на жаль, на сьогодні ні вітчизняна теорія, ні судова практика не мають через свою молодість".
Хоча аналіз судової практики за останні роки визначає позитивні тенденції у напрямі розгляду "моральних позовів", а саме: збільшення розмірів компенсацій, розширення категорії справ, по яких позивачі вимагають компенсацію морального збитку, зокрема, наприклад, компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконною діяльністю або бездіяльністю органами державної влади і місцевого самоврядування, яку гарантує ст. 56 Конституцій.
Що стосується відшкодування моральної шкоди підприємству, то, на думку автора і більшості моїх колег, застосування поняття "Моральна шкода" до підприємства не коректне. Кудрявцева А. В. і Олефиренко С. П. вважають, і я з ними солідарна, що шкода ділової репутації у юридичского особи завжди пов'язана з втратою прибутків і додатковими витратами на її відновлення. З точки зору А. Боннера, юридична особа ніяких фізичних і моральних страждань випробовувати не може.
Таким чином, оскільки мораль - це система соціальних норм, заснованих на співвідношенні критеріїв добра і зла, людяності і жорстокості, т. е. поняття пов'язане з натхненною свідомістю, то відносно юридичної особи коректнішим буде застосування терміну "немайновий збиток", т. е. шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.
Оскільки ж визначити глибину душевних страждань людини або міру нанесення збитку діловій репутації підприємства?
Cогласно пункту 9 постанов Пленуму № 4 розмір відшкодування моральної (немайнового) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру і об'єму заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з обліком у кожному конкретному випадку міри провини відповідача і інших обставин. Зокрема, беруться до уваги характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню для відшкодування моральної шкоди, суд повинен привести в рішенні відповідні мотиви.
У листі Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ від 01.09.2011 "Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків" суд помітив, що аналіз судової практики свідчить про різний підхід судів до вирішення цього питання. З урахуванням середньостатистичного розміру моральної шкоди, визначеної судами, вони не повною мірою враховують положення статті 23 ГК України.
Розміри компенсацій, які задовольняє Європейський суд з прав людини, повинні змусити замислитися український уряд |
Таким чином, незважаючи на те, що судові рішення, по яких задоволені позови в частині відшкодування морального збитку у зв'язку з порушенням трудових прав і ушкодженням здоров'я на виробництві, складають велику частину судової практики в цьому питанні, проте і тут аналіз судової практики доводить відсутність єдиного підходу до визначення розміру відшкодування морального збитку і співмірності його із заподіяною шкодою.
Європейський суд з прав людини визначає розмір відшкодування моральної шкоди виходячи із співмірності заподіяних болю, страждань, тілесних ушкоджень, психічних розладів позовним вимогам заявника, з урахуванням наявності порушень державою скаржника Конвенції по захисту прав людини і адекватності відновлення прав людини.
Розміри компенсацій, які задовольняє Європейський суд з прав людини, повинні змусити замислитися український уряд, а саме: згідно із статистикою, опублікованою на сайті Мінюсту України в 2010 і 2011 роках, на виконання рішень Європейського суду по суті скарг з державного бюджету було виплачено 29 174 853,54 грн. і 25 021 734,79 грн. відповідно, і це тільки мала частина того, що ще чекає Україну відшкодувати.
Згідно з щорічним звітом про результати діяльності Урядового уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини в 2011 році основними проблемами держави, що призводять до констатації Європейським судом порушень Конвенції по захисту прав людини, є невиконання або затягування виконання рішень судів, тривале розслідування кримінальних справ, перевищення розумних термінів утримання під вартою і незаконним утриманням під вартою, поганою поведінкою по відношенню до засуджених осіб, неналежні утримання під вартою і ненаданням своєчасної медичний допомоги в місце позбавлення волі, позбавлення право на справедливий суд і т. д. неважко здогадався, що левова частка компенсація, присуджується європейський суд за такий рід порушення конвенція, - це відшкодування моральний шкода.
Я думаю, щоб не поповнювати ганебну статистику порушення Україною прав людини в Європейському суді, нам слід замислитися про вироблення єдиного підходу до адекватного визначення розміру відшкодування морального збитку шляхом прийняття методики числення такої компенсації. Така методика повинна включати критерії оцінки заподіяної моральної (немайнового) шкоди для фізичної і юридичної особи, визначення міри страждань, їх характеру, тривалості і порушення життєвих і виробничих стосунків. Методика повинна встановлювати перелік доказів, якими можуть бути обгрунтовані розміри відшкодування моральної шкоди. Слід зазначити, що варто приділити увагу такому виду доказу як проведення психологічної експертизи фізичної особи, яка зможе встановити : чи дійсно людина піддавалася стражданням, яким був його душевний стан з дня спричинення шкоди і до дня звернення до суду і т. д. Практика проведення таких експертиз на сьогодні активно застосовується в США, де інститут відшкодування морального збитку успішно існує вже більше ста років.
На закінчення скажу, що, на перший погляд, поняття "страждання" і "гроші" не сумісні, але з урахуванням того, що "моральна шкода" зведена в юридичну категорію, ми повинні навчитися все-таки порівнювати глибину душевних страждань і кількість грошових знаків, які можуть її компенсувати.
Тетяна Батюсьадвокат АК "Юридичні традиції"
