Можливість допиту учасників процесу за допомогою проведення відеоконференцій

Новий Карний процесуальний кодекс України (далі - новий КПК України) вводить проведення слідчих дій, що раніше не застосовувалися в карному процесі можливості.

Однією з таких новел є так зване дистанційне проведення процесу, що ділиться залежно від стадії на два етапи :

- дистанційне досудове розслідування;

- дистанційне судочинство.

Таке нововведення обумовлене:

1) наявністю сучасних технологій, що дозволяють проводити слідчі дії без безпосередньої присутності учасників в місці їх проведення;

2) можливістю і необхідністю у зв'язку з цим доцільно, ефективно і економно використовувати трудові, тимчасові і фінансові ресурси в карному судочинстві.

Одним з видів слідчих дій, що дозволяють проводити допит учасників процесу дистанційно, являється відеоконференція. Така можливість передбачена ст. ст. 232 і 336 нового КПК України.

Передусім необхідно відмітити два моменти:

1) дистанційне досудове розслідування і судочинство не обов'язкові і можуть застосовуватися за рішенням уповноваженої особи. Відповідно, це визначається у кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням обставин справи;

2) ця стаття передбачає перелік випадків для проведення допитів в режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (т. е. дистанційного досудового розслідування). Цей перелік не є вичерпним, оскільки в його останньому, п'ятому пункті, вказана "наявність інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом як достатніх" для використання відеоконференції.

До інших, прямо передбаченим випадкам відносяться:

1) неможливість безпосередньої участі певних осіб в досудовому або судовому виробництві за станом здоров'я або з інших поважних причин. Як ми бачимо, і тут законодавець віддав на відкуп особам, що ведуть процес, визначення шанобливості причини. З одного боку, використання оцінного поняття дозволяє в кожному випадку індивідуально підійти до такого питання. З іншою ж, при недобросовісній особи, що веде процес, ця основа для зловживання шляхом необхідного в цій конкретній ситуації тлумачення шанобливості (як розширювального, так і звужуючого);

2) необхідність забезпечення безпеки осіб. При цьому дозволяється використовувати такі зміни зовнішності і голосу, при яких цих осіб неможливо буде пізнати;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого. В цьому випадку, окрім вказаних вище і нижче за підстави для використання відеоконференції, ст. 354 новий КПК додає ще одно основа для допиту з використанням відеоконференції стосовно цієї категорії свідків і потерпілих - необхідність об'єктивного з'ясування обставин і захисту прав малолітнього або неповнолітнього свідка. Ця необхідність обумовлена особливостями психіки таких учасників процесу - несформованістю власної позиції, підвищеної сприйнятливістю до навіювання, схильністю до фантазування, схильності впливу з боку інших осіб, особливо старших за віком;

4) необхідність вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування і судочинства. Ця основа співвідноситься з першою, оскільки однією з перешкод для оперативності досудового розслідування і судочинства є саме неможливість безпосередньої участі осіб в процесі і їх оперативного прибуття. Відповідно, в процесі правозастосування можуть виникнути питання стосовно розмежування цих підстав і застосування в тому або іншому випадку одного з цих пунктів Кодексу. Найбільш доцільною в цій ситуації видається позиція співвідношення цих підстав як загального (необхідність забезпечення оперативності) і спеціального (неможливість безпосередньої участі). Таке тлумачення являється логічним похідним, оскільки неможливість безпосередньої участі - тільки одно з перешкод оперативності. Забезпечення оперативності може бути обумовлене як неможливістю безпосередньої участі, так і іншими моментами. Відповідно, якщо використання відеоконференції буде обумовлено відсутністю учасника процесу, то необхідно буде посилатися на п. 1 ч. 1 ст. 232 або 336 нового КПК, якщо ж іншими причинами необхідності забезпечення оперативності процесу - на п. 4 ч. 1 ст. 232 або 336 цього ж Кодексу.

Останньою основою в цих статтях є розширювальний пункт, що дозволяє використовувати інші причини, визначені достатніми, про що вже говорилося раніше.

Окрім регламентації підстав для застосування відеоконференції при допитах учасників процесу, законодавець закріпив інші моменти, регулюючі процедуру таких дій, а саме:

Вимоги до процедури ухвалення рішення про застосування відеоконференції

Таке рішення приймається особою, що веде процес (слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом). Його ініціатором може бути як суб'єкт, що веде процес, так і сторона карного виробництва або інші учасники цього виробництва. Відповідно, клопотати про застосування відеоконференції можуть як сторони захисту і звинувачення, так і ті особи, допит яких необхідно проводити.

У випадку якщо сторона виробництва або потерпілий заперечують проти дистанційного виробництва, то рішення про застосування оформляється мотивованою постановою, в якій воно обгрунтовується. Якщо таке заперечення виходить від підозрюваного, то застосування відеоконференції неможливе.

Технічні вимоги.

Новий КПК пред'являє певні вимоги і до техніки, за допомогою якої проводиться відеоконференція. Такими є:

- належна якість зображення і звуку. Роз'яснення терміну "належну якість" новий КПК не містить. Аналіз норм, що регламентують процедуру відеоконференції, дозволяє зробити вивід, що належна якість зображення - це зображення, що дозволяє однозначно ідентифікувати особу по його зображенню усіма учасниками процесу і зафіксувати це зображення технічними засобами з наступною можливістю ідентифікації допитуваного по зображенню. Належна якість звуку - це звук, що дозволяє чітко і розбірливо розрізнити свідчення допитуваної особи усіма учасниками процесу і зафіксувати його технічними засобами з наступною ідентифікацією допитуваного по його голосу;

- інформаційна безпека. Цей термін в новому КПК також не роз'яснений. В той же час діюча редакція Закону України "Про телекомунікації" містить поняття "Інформаційна безпека телекомунікаційних мереж", під яким мається на увазі здатність останніх забезпечувати захист від знищення, спотворення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації. Відповідно, під інформаційною безпекою відеоконференції можна розуміти здатність використовуваних для цього технічних засобів і технологій забезпечувати захист від знищення, спотворення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації;

- можливість ставити питання і отримувати відповіді осіб, що беруть участь дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені Кодексом. Ця вимога має на увазі так звані "інтерактивність зв'язку" і "онлайн (лінійний, включений) режим зв'язку". В цьому випадку усі учасники відеоконференції повинні чути і бачити один одного в режимі реального часу і так само ставити питання, отримувати відповіді, надавати для ознайомлення документи і інші предмети і т. д.

Також новий КПК зобов'язує особу, що веде процес, забезпечити наступні процедури:

1) вручення допитуваному обличчю пам'ятки про процесуальні права останнього;

2) перевірку документів, що засвідчують особу допитуваної особи;

3) знаходження поряд з допитуваною особою до закінчення відповідної дії.

Такі процедури повинні забезпечити: по-перше, дотримання прав допитуваного (вручення пам'ятки); по-друге, ідентифікацію особи допитуваного (перевірка документів, що засвідчують особу); по-третє, добровільність і адекватність свідчень, виключення фізичного, психічного примусу, насильства і т. д. (знаходження поряд з допитуваним).

Одночасно передбачені і варіанти реалізації таких процедур залежно від місця знаходження допитуваної особи :

1) якщо допитуваний знаходиться в приміщенні на території юрисдикції органу розслідування (розгляди) або на території міста, в якому цей орган розташований (для міст з районним діленням - прим. авт.), то обов'язок виконання цих процедур покладений на посадове обличчя відповідного органу (судового розпорядника або секретаря судового засідання суду);

2) якщо допитуваний знаходиться поза територією юрисдикції або поза територією розташування органу, то такий обов'язок виконується органами внутрішніх справ, органами безпеки, органом, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органом державного бюро розслідувань, на території юрисдикції якого знаходиться допитуване обличчя. Основою для цього є доручення органу, що прийняв рішення про дистанційне виробництво, яке оформляється постановою. Така постанова може бути послана по електронній пошті, факсимільному зв'язку або ж іншим засобом зв'язку. Одержувач такого доручення зобов'язаний, за узгодженням з автором постанови, в найкоротший строк організувати його виконання;

3) якщо допитувана особа міститься в установі попереднього укладення або в установі виконання покарань, то доручення виконується службовим обличчям відповідної установи.

У зв'язку із застосуванням відеоконференції новий КПК передбачає обов'язковість фіксації ходу і результатів таких слідчих дій за допомогою технічних засобів відеозапису. В цьому випадку відеозапис дозволить в майбутньому, за наявності сумнівів, ідентифікувати допитувану особу шляхом проведення відповідних експертиз і повторно відтворити свідчення.

Також новий КПК дає можливість слідчому, прокуророві не лише допитувати, але і опитувати в режимі відео- або телефонній конференції. Підставами для цього є знаходження особи у віддаленому від місця проведення розслідування місці, хвороба, зайнятість або інші причини, по яких особа не може без зайвих труднощів прибути своєчасно до слідчого, прокурора. Тут ми також спостерігаємо оцінне поняття - інші причини, які, з одного боку, дозволяють індивідуально підходити до кожного випадку, а з іншої - бути інструментом зловживання в руках недобросовісних прокурорів і слідчих. Природно, регламентувати усі випадки в нормативному акті неможливо, тому оцінні поняття потрібні. Проте такі випадки в карному процесі, через його специфіку і наслідки, слід звести до мінімуму і застосовувати тільки при крайній необхідності. Крім того, слід передбачити і механізми, стримуючі свавілля органів, що ведуть розслідування, шляхом введення юридичної відповідальності, регламентації компетенції цих органів і т. п.

В результаті проведення опитування з використанням відео- і телефонній конференції слідчий, прокурор складають рапорт з вказівкою дати і часу опитування, даних про особу опитуваного, ідентифікаційних ознак засобу зв'язку, використаного опитуваним, обставин, повідомлених опитуваним. При цьому слідчий, прокурор зобов'язані вжити заходи з метою встановлення особи опитуваного в режимі відео- або аудіоконференції і вказати в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного. Роз'яснення відносно того, які заходи необхідно вживати і яким чином підтверджувати особу опитуваного, законодавець не дав. Відповідно, в процесі правозастосовної діяльності знадобиться роз'яснення цих положень і виробітку єдиної практики застосування цих норм.

Обов'язки фіксації опитування за допомогою технічних засобів аудіо- і відеозапису в цьому випадку немає. В той же час законодавець дозволяє проводити таку фіксацію у разі потреби. При цьому визначення необхідності - виняткова компетенція слідчого, прокурора, тоді як право опитуваного заявити таке клопотання або самому використовувати такі засоби в новому КПК не передбачено.

ВИСНОВОК:

Підсумовуючи приведене, слід зазначити, що можливість допиту із застосуванням режиму відеоконференції є закономірним кроком по впровадженню в карний процес сучасних технологій зв'язку і фіксації інформації. Однозначно така норма дозволить заощадити сили, час і засоби усіх учасників процесу, оскільки дасть можливість отримувати свідчення без безпосередньої присутності особи, а значить, не зажадає приїзду однієї із сторін процесу в іншу місцевість, оплати транспортних, відрядних витрат, заробітної плати за період відсутності допитуваної особи на роботі.

Природно, ці положення, як і будь-який новий нормативний акт, в процесі використання потребуватимуть коригування і роз'яснення з метою одноманітного і законного застосування цих норм. Відповідно, завданням держави в особі його уповноважених органів буде аналіз практики застосування цих норм, розробка і прийняття відповідних роз'яснювальних актів. Адекватність, правильність цих актів, їх відповідність букві і духу закону багато в чому і визначить значення описаних вище норм нового КПК для карного судочинства країни.

Кирило Казакпартнер ЮФ "ККД Консалтинг", адвокат

________________________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.