Тема процесу стягування боргу як і раніше залишається актуальною в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні як для фізичних, так і для юридичних осіб. У цій статті будуть освітлені стадії стягнення заборгованостівиникаючі правовідносини між кредитором і боржником, їх правове регулювання, а також розглянуті норми законодавства, якими слід керуватися кредиторові.
Умовно процес стягнення боргу можна розбити на такі етапи:
1. Досудебный.
2. Судовий.
3. Фактичний.
До досудового етапу відносяться заходи, що приймаються сторонами по пред'явленню вимоги на оплату боргу без втручання суду.
Правовідносини кредитора і боржника регулюються главою 48 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України (далі - ГК). Зокрема, статтею 526, визначальною, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно з умовами договору і вимогами закону, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно із звичаями ділового обороту або інших вимог, які зазвичай ставляться.
Термін виконання цього зобов'язання, згідно ст. 530 ГК, настає з моменту встановленого таким зобов'язанням терміну. Якщо термін виконання зобов'язання не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає з договору або закону.
Таким чином, норми законодавства не дозволяють боржникові затягувати процес розгляду вимоги, обмежуючи максимальний термін виконання зобов'язання сімома днями з моменту пред'явлення вимоги, навіть за відсутності письмово закріпленого зобов'язання повернути борг в певний термін.
У правовідносинах, де боргові зобов'язання виникли між фізичним і юридичним особами або між фізичними особами, кредитор має право пропустити етап досудового врегулювання і пред'явити свої вимоги безпосередньо в суді, якщо інше не встановлене договором або законом. Тоді як для господарського процесу характерною є необхідність попереднього напряму претензії.
Норма статті 530 ГК не дозволяє боржникові затягувати процес розгляду вимоги, обмежуючи максимальний термін виконання зобов'язання сімома днями з моменту пред'явлення вимоги, навіть за відсутності письмово закріпленого зобов'язання повернути борг в певний термін |
Так, в статті 5 Господарського процесуального кодексу (далі - ХПК) вказано, що сторони визначають заходи досудового врегулювання господарської суперечки за домовленістю між собою. У випадку якщо в договорі не описані такі заходи, кредитор зобов'язаний зробити заходи по досудовому врегулюванню суперечок у вигляді напряму письмової претензії боржникові. Стаття 6 ХПК встановлює порядок її подачі і вимоги до змісту. Так, претензія повинна містити:
а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії і підприємства, якому виставляється претензія; дату пред'явлення і номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред'явлена претензія; докази, підтверджувальні ці обставини, посилання на відповідні нормативні акти;
в) вимоги заявника;
г) суму претензії, її розрахунок, платіжні реквізити заявника претензії;
д) список документів, а також інших доказів, що додаються до претензії.
Документи, що підтверджують вимоги заявника, подаються в оригіналах або належним чином завірених копіях. Документи, які є у боржника, можуть до претензії не додаватися за умови, що про це вказано в самій претензії.
Претензія підписується посадовцем підприємства або його представником і посилається (спрямовується) адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається під розписку.
Термін на розгляд боржником претензії встановлений статтею 7 ХПК і складає місяць з дня її отримання. Боржник зобов'язаний виконати обгрунтовані вимоги кредитора. При розгляді претензії сторони повинні провести звіряння розрахунків, судову експертизу або зробити інші дії для забезпечення досудового врегулювання суперечки.
Таким чином, в процесі стягнення боргу в порядку господарського судочинства досудове врегулювання суперечки є обов'язковим. При цьому сторони вільні обумовлювати його форму і умови безпосередньо в договорі. Це не відноситься до випадків, коли сторони відмовилися від цього і включили відповідне положення в договір.
Зважаючи на приписи статті 7 ХПК, варто відмітити, що в процесі стягнення боргу в порядку господарського судочинства досудове врегулювання суперечки є обов'язковим і при цьому сторони вільні обумовлювати його форму і умови безпосередньо в договорі |
Розглянемо випадок, коли договором між суб'єктами господарювання передбачений пропуск досудового врегулювання суперечки. У такій ситуації досудове врегулювання не проводиться, але для подання позову до суду необхідно надати докази, що були пред'явлені вимоги по виконанню боргових зобов'язань. Таким підтвердженням буде напрям боржникові листа-вимоги про оплату боргу згідно із статтею 530 ГК.
Що це дає кредиторові? По-перше, включення в договір такого положення дозволить скоротити законний термін розгляду вимоги оплати боргу (претензії) з 30 до 7 днів, а значить, і прискорити процес стягнення боргу в цілому. По-друге, на відміну від претензії, до такої вимоги законом не встановлені жорсткі вимоги за змістом, немає необхідності додатка документів, що обгрунтовують суму боргу, і інших документів.
На цьому етап стягнення боргу в досудовому порядку закінчується. Наступним кроком, у випадку якщо боржник не виконує зобов'язання по оплаті боргу добровільно, буде звернення до суду.
Суть судового етапу стягнення боргу зводиться до того, щоб підтвердити зобов'язання боржника по поверненню боргу і добитися його формального закріплення у вигляді рішення суду.
На судовому етапі стягнення боргу, окрім інструментів, використовуваних в ході розгляду справи, у кредитора з'являється можливість клопотати перед судом про забезпечення позову. Це можливо зробити як в ході розгляду справи в суді, так і до заяви позову до суду.
Віднести до досудового етапу стягнення заборгованості цю можливість не можна, оскільки подача такого клопотання тягне за собою обов'язкову подачу позовної заяви надалі, що є характерним для стадії судового стягнення.
Найпоширеніший і дієвіший спосіб забезпечення позову - накладення судом арешту на майно боржника. Рішення про арешт майна боржника за наявності законних підстав приймається судом за результатами розгляду заяви кредитора про забезпечення позову, в якому мають бути викладені обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність накладення такого арешту. Заява також повинна відповідати іншим вимогам, передбаченим для нього процесуальним законодавством (ч. 2 ст. 151 ЦПК для цивільного судочинства, ст. 43-3 ХПК - для господарського). Міра виправданості і співмірності боргу накладенню арешту на майно боржника у кожному конкретному випадку визначає суд.
На етапі судового стягнення заборгованості можна відмітити ефективний інструмент кредитора для стимулювання боржника виплатити борг у вигляді тимчасового позбавлення можливості розпоряджатися своїм майном шляхом накладення на нього арешту |
Виконання рішень судів як в частині застосування засобів забезпечення позову шляхом накладення арешту, так і в забезпеченні виконання рішень судів знаходиться в компетенції Державної старанної служби, що входить в структуру органів юстиції України.
З отриманням рішення суду про стягнення заборгованості на користь кредитора етап судового стягування заборгованості завершується.
Фактичний етап стягнення боргу починається, коли стягувачем отриманий старанний документ, на підставі якого державний виконавець може примусово виконати рішення суду. На цьому етапі стягнення заборгованості участь суду мінімальна або зовсім відсутній. Основним нормативним актом, регулюючим цей етап, є Закон України "Про старанне виробництво" (далі - Закон).
Відкриття старанного виробництва здійснюється на підставі старанних документів, перелік яких визначений в ст. 17 Закону, і заяви про відкриття старанного виробництва, поданого стягувачем. Важливо, щоб старанний документ повністю відповідав вимогам статті 18 Закону.
Також необхідно пам'ятати, що старанний документ має бути підписаний уповноваженим посадовцем з вказівкою його прізвища і ініціалів і завірений печаткою. Якщо орган (посадовець), що видав документ, згідно із законом зобов'язаний мати друк із зображенням Державного герба України (а суди її мають), такий документ обов'язково скріплюється гербовою печаттю.
На практиці зустрічаються випадки відмови у відкритті старанного виробництва у зв'язку з тим, що старанний документ неправильно оформлений, а така основа для відмови передбачено п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону.
Слід зазначити, що ніж більше інформації про боржника, наявність у нього майна, відкритих рахунків відображено в заяві, тим більше вірогідність того, що ці дані посприяють примусовому виконанню рішення.
Загальний порядок примусового виконання рішення передбачає надання боржникові 7-денного терміну на добровільне виконання рішення після винесення постанови про відкриття старанного виробництва. Після закінчення цього терміну державний виконавець має право здійснювати дії з примусового виконання рішення суду. Державний виконавець подає запити стосовно наявності відкритих на ім'я боржника рахунків у банках в податкові органи, рухомого/нерухомого майна в органи, що займаються реєстрацією прав на рухоме і нерухоме майно, а також інші державні органи, які можуть підтвердити наявність або відсутність майна у боржника. На підставі наданої йому інформації державний виконавець обертає стягнення на майно боржника.
Чим більше інформації про боржника, наявність у нього майна, відкритих рахунків відображено в заяві, тим більше вірогідність того, що ці дані посприяють примусовому виконанню рішення |
Для ефективнішої реалізації етапу фактичного стягнення боргу треба володіти знаннями процедури старанного виробництва і використовувати максимальну кількість можливостей і інструментів, наданих кредиторові законом.
Такий контроль над діями державного виконавця дозволить мінімізувати риски затягування стягування заборгованості з його боку.
Так, слід пам'ятати, що:
• термін відкриття старанного виробництва з моменту подачі заяви складає 3 дні (ч. 2 ст. 25 Закону);
• постанова про відкриття старанного виробництва або про відмову в його відкритті державний виконавець зобов'язаний направити боржникові і кредиторові не пізніше наступного дня з дня винесення постанови про відкриття (відмові у відкритті) провадження у справі;
• термін пред'явлення старанного документу за загальним правилом складає 1 рік з дня набирання законної сили його (п. 2 ч. 1 ст. 22 Закони);
• терміни виконання рішення не можуть перевищувати 6 місяців з моменту відкриття старанного виробництва (ч. 2 ст. 30 Закону).
На практиці часто державні виконавці не дотримуються цих вимог, що є порушенням Закону і основою для оскарження їх дій або бездіяльності.
Здійснення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні і примусовій реалізації.
Для збереження майна боржника державний виконавець складає акт опису і арешту такого майна.
Також слід враховувати, що при проведенні цієї процедури державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися їм, а у разі потреби - обмежити права користування майном, зробити опечатання або вилучити його у боржника і передати на зберігання іншим особам, про що обов'язково вказується в акті.
Наступним кроком після арешту майна є його вилучення, яке здійснюється в строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше чим через 5 днів після накладення арешту.
Остання стадія фактичного етапу стягнення боргу - примусова реалізація майна боржника. Таке майно заздалегідь оцінюється державним виконавцем за ринковою вартістю, а у випадках, передбачених Законом, - професійними оцінювачами.
На цій стадії Закон не надає стягувачу можливості вплинути на процедуру реалізації майна.
Засоби, виручені від реалізації майна боржника, спрямовуються державним виконавцем на погашення заборгованості.
Помітимо, що хоча контроль над діями державного виконавця - результативний інструмент дії на процес стягнення боргу, все ж чинниками, що найбільш визначають ефективність старанного виробництва, являються наявність у боржника майна, на яке може бути обернене стягнення, і адекватні стосунки з державним виконавцем.
ВИСНОВОК:
Підводячи підсумки, відмітимо, що кожна із стадій стягнення заборгованості має своє правове регулювання і свої особливості, знання яких допоможе захистити інтереси кредитора і посприяє швидкому поверненню боргу.
Володимир Тютюкин
юрист ЮФ "Глобал Адвокат"
корпорації "Глобал Консалтинг"
_______________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.
