12 серпня 2012 року набув чинності Закон України №5083 - VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України про державну податкову службу і у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні". Пунктом 57 Закону внесені зміни в п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - цей пункт доповнений підпунктом "ї. номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України". Таким чином з 12 серпня 2012 року податкова накладна повинна містити, окрім раніше передбачених реквізитів, абсолютно новий реквізит.
Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу форма і порядок заповнення податковою накладною затверджуються центральним органом державної податкової служби. Форма і порядок заповнення податковою накладною були затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 під № 1333/20071.
Яких-небудь змін у формі і порядку заповнення податковою накладною, затверджених вказаним вище наказом Мінфіну, за станом на дату написання цього матеріалу не сталося. Т. е. суб'єкти господарювання ніби і зобов'язані виконувати нову норму п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, але не мають такої можливості.
"У початковому варіанті Порядок заповнення податковою накладною не містить яких-небудь вимог відносно вказівки номера і дати митної декларації. Відповідно не можна порушити те, чого не існує" |
Пропоную розглянути можливі варіанти подальшого розвитку подій.
Версія оптимістична.
Найближчим часом ми отримаємо зміни в наказ Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р., яким буде затверджена нова форма податкової накладної і внесені зміни в порядок її заповнення. Не виключено, що оперативно будуть видані відповідно до ст.52 Податкового кодексу України узагальнювальні податкові роз'яснення Державної податкової служби України, якими будуть відрегульовані усі нестикування з поспішністю введення такої норми, а новий порядок заповнення податковою накладною міститиме усі особливості застосування цієї норми.
Версія песимістична.
Ми отримаємо необхідні зміни в наказ Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р. Суб'єкти господарювання, які оперують імпортним товаром, отримають вимоги від податкових служб про коригування податкового кредиту у бік зменшення у зв'язку з невідповідністю виданих податкових накладних п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Не згоду з такими вимогами знайде своє віддзеркалення в судовій практиці.
Версія автора.
Спочатку проект закону, внесений на розгляд у Верховну Раду, не містив в собі яких-небудь новацій в ст.201 Податкового кодексу України. Такі пропозиції з'явилися в редакції, винесеній на друге читання.
Я, як представник великої торгової мережі, яка у своїй переважній більшості реалізує імпортний товар, підтримую ці ініціативи, але вважаю, що вони мають бути введені "м'якше". Ринок втомився від нерівних умов ведення бізнесу, коли великі публічні мережі купують товар у офіційних дистриб'юторів або завозять товар із сплатою усіх податків і мит, а дрібні оператори, в т.ч. і деякі Інтернет оператори, дуже часто оперують "сірим" товаром. При цьому, частка такого "сірого" ринку може доходити до 50%.
При усій необхідності і доцільності таких новацій викликає питання терміновості прийняття таких змін. Адже прийняті без попередньої правової підготовки зміни несуть серйозні організаційні і юридичні проблеми і риски для суб'єктів господарювання. Наприклад, зараз частина постачальників готова припинити постачання і відправити персонал до неоплачуваних відпусток. Інша частина - готова працювати в діючих умовах.
Організаційні проблеми лежать, в першу чергу, в необхідності кардинальної зміни системи товарного обліку. На складі торгового оператора може концентруватися товар однієї номенклатури імпортований в Україну за різними митними деклараціями. Тепер торговий оператор повинен буде оперативно, бажано в течії одного дня, перенастроювати облікові системи так, щоб відстежувати рух кожної одиниці товару в розрізі окремої митної декларації. При цьому, якщо в партії товару, наприклад за однією витратною накладною або ТТН, передається третім особам товар, імпортований в Україну по декількох митних деклараціях, то, відповідно, і податкових накладних повинно бути декілька або в одній податковій накладній має бути посилання на дані декількох митних декларацій.
Якщо ж поглиблюватися в нюанси і специфіку кожного сегменту бізнесу, то проблемних специфічних моментів стає набагато більше. Наприклад, стосовно бізнесу "consumer electronics", не зрозуміло, звідки продавець (суб'єкт господарювання) повинен узяти інформацію про дату і номер митної декларації при поверненні товару споживачем (як вживаного, так і нового - п.п. 1, 2 ст.9 Закону України "Про захист прав споживачів") і подальшій його реалізації іншому суб'єктові господарювання. Адже неможливо припустити, що увесь імпортний товар є річчю з певними індивідуальними ознаками (ст. 184 Цивільні кодекси України). І таких прикладів можна привести множину.
Іншими словами, як сказав мій колега "…вже сьогодні миші повинні стати їжаками" ! Як ? Це питання тактики, а не стратегії.
На тлі організаційних складнощів, юридичні проблеми виглядають якось простіше, точніше - привычнее. В першу чергу вони лежать в площині отримання нормативного регулювання на низку запитань. Я б, зараз, їх виклав таким чином:
- які наслідки відсутності в податковій накладній такого реквізиту, як дата і номер митної декларації, за умови проходження такої накладної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідності формі і порядку, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р., наявності інших формально-юридичних ознак (товарності операції, спеціальній правосуб'єктності особи, що видала податкову накладну і так далі і тому подібне) ?
- чи є необхідність суб'єктам господарювання, які не імпортували товар і не мають інформації про номер і дату митної декларації, і отримали товар до 12.08.12 р., вказувати в податковій накладній номер і дату митної декларації? У разі наявності такої необхідності має бути нормативно закріплений спосіб отримання такої інформації.
- яка відповідальність суб'єктів господарювання за достовірність даних митної декларації, що вносяться в податкову накладну ? Це стосується як суб'єктів господарювання, які ввели такий товар в обіг в Україні, так і суб'єктів господарювання, які є вторинними розповсюджувачами, тобто суб'єктами, що фактично продублювали в "витікаючій" податковій накладній дані податкової накладної, що "входить". Адже зрозуміло, що фіскальні органи перевірятимуть не лише номер і дату митної декларації, але і відповідність товарній номенклатурі і об'єму товару. У разі закріплення відповідальності "вторинного розповсюджувача" має бути нормативно закріплений спосіб отримання такої інформації.
Розуміючи підходи і практику взаємин бізнесу, що склалася, з фіскальними органами, припускаю песимістичний сценарій розвитку. Використовуючи фізичну і юридичну неможливість налагодити наскрізний товарний облік і контроль в розрізі кожної митної декларації, що, на мою думку, є в першу чергу обов'язком держави в плані нормативного регулювання, а також видати податкову накладну з наявністю усіх реквізитів, вказаних в п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові органи будуть вимагати від суб'єктів господарювання коригування податкових зобов'язань.
Аналізуючи чинне законодавство, можна виділити декілька моментів, що вимагають особливої уваги при визначенні права на формування покупцем (товару) податкового кредиту.
1. Товарність операції.
Окрім фізичної можливості провести конкретну товарну операцію (наявність засобів, ресурсів і так далі і тому подібне), мають бути дотримані вимоги до підтвердження даних, вказаних в податковій звітності. Такі дані повинні підтверджуватися первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, іншими документами, пов'язаних з численням і сплатою податків і зборів (п.44.1 ст. 44 Податкові кодекси України).
Вимоги до реквізитів первинних документів викладені в ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
2. Спеціальна правосуб'єктність.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку і складання податкової накладної надається особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. У свою чергу порядок реєстрації регулюється ст.183 Податкового кодексу України і Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України під № 1369/20107.
3. Реєстрація податкової накладної.
Відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Перехідних Положень Податкового кодексу України з 01.01.2012 податкових накладних, в яких сума ПДВ складає більше 10 тис. грн., підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
"На тлі організаційних складнощів, юридичні проблеми виглядають якось простіше" |
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з поставки товарів платник податку зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням такої реєстрації є відповідна квитанція. У разі, якщо податкова накладна сформована з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201 і п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, упродовж операційного дня продавцеві спрямовується квитанція про неприйняття її в електронному вигляді з вказівкою причин. При цьому, якщо упродовж операційного дня квитанції про прийняття або не прийняття не поступить, податкова накладна визнається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Порядок заповнення податковою накладною.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України порушення порядку заповнення податковою накладною не дає права покупцеві на включення сум податку на додану вартість, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма і порядок заповнення податковою накладною затверджуються центральним органом державної податкової служби. Як вказувалося вище, наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 під № 1333/20071, були затверджені і форма податкової накладної і порядок її заповнення. Структурно і юридично, не дивлячись на твердження одним наказом, це два різні юридичні документи, хоч, безумовні, і пов'язаних між собою.
У своєму початковому варіанті (редакції від 01.11.2011) Порядок заповнення податковою накладною не містить яких-небудь вимог відносно вказівки номера і дати митної декларації. Відповідно не можна порушити те, чого не існує.
Систематизуючи викладене можна дійти висновку, що для отримання права на податковий кредит мають бути дотримані як загальні принципи (товарність операції - ст.44 НК, наявність спеціальної правосуб'єктності - ст.183 і п.201.8 ст. 201 НК), так і спеціальні - реєстрація НН в Єдиному реєстрі податкових накладних, заповнення їх відповідно до порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. Відстояти ж податковий кредит по незареєстрованих податкових накладних (з сумою ПДВ до 10 тис. грн.) проблематичніше.
Максим Байдык, директор юридичного департаменту групи компаній Ельдорадо в Україні
Також читайте інтерв'ю з паном Байдыком : "Кожен мій робочий день - нестандартний"
