Нагадаємо, що в матеріалі Захист персональних даних Конституцією у світлі рішення КСУ (ч.1) було проаналізовано рішення КСУ від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 стосовно офіційного роз'яснення норм частині 1, 2 статті 32, частини 2, 3 статті 34 Конституції.
Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в шкірному конкретному випадку.
Перебування особини на посадіпов' язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особини, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб' єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думання про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
Парламентська Асамблея Заради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) (далі - Резолюція № 1165) вказала, що публічні особини повинні усвідомлювати, що особливий статус, який сморід мають у суспільстві, автоматичний збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).
Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступомзокрема:
- декларації про доходь осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії (частина шоста статті 6 Закону № 2939);
- персональні дані фізичної особини, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, за винятком інформації, яка відповідно до закону визначена такою, що належить до інформації з обмеженим доступом (частина четверта статті 5 Закону № 2297);
- відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (пункт 5 частини четвертої статті 21 Закону № 2657).
Публічні особини повинні усвідомлювати, що особливий статус, який сморід мають у суспільстві, автоматичний збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. |
Системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особини, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.
Аналізуючи питання щодо поширення інформації про сімейне життя особини, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, Конституційний Суд України враховує, що така інформація зазвичай стосується не лише цієї особини, а й інших осіб, зокрема членів її сім'ї, яким Конституція України теж гарантує право на невтручання в їх особістові і сімейне життя, крім випадків, визначених законом.
Тому поширення даних про таких фізичних осіб - членів сім'ї, що можуть статі відомими в результаті поширення інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, може призвести до порушення їх конституційних прав, зашкодити гідності, честі, діловій репутації худе.
Застереження щодо недопущення порушення конституційних прав членів сімей посадових осіб Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010.
Таким чином, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особістові та сімейне життя особини (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме:
- національність,
- освіта,
- сімейний стан,
- релігійні переконання,
- стан здоров'я,
- матеріальний стан,
- адреси, дата і місце народження,
- місце проживання та перебування худе,
- дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особини з іншими особами, зокрема членами сім'ї,
а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особини, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути розширена тільки за їх згодоюкрім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частинами першою, іншою статті 34 Конституції України :
- шкірному гарантується право на свободу думання і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
- кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).
Таке конституційне та законодавче регулювання права особини вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).
Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права шкірного на доступ до інформації, яку згідно зі статтею 5 Закону №2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
|
Олексій Мервінський |
Таке конституційне обмеження прав особини збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підставза наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особини на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону № 2657), у тому числі й конституційне право особини на невтручання в її особістові і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основний Закону України.
Положення частини першої статті 32 та частини третьої статті 34 Конституції України перебувають у системному взаємозв 'язку і передбачають як недопустимість порушення права людини на недоторканність особистого та сімейного життя, так і реалізацію особою права на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації.
Парламентська Асамблея Заради Європи в Резолюції № 1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11).
Виходячи з цього, право на приватністьзакріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особині не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема засобів масової інформації (пункт 12 Резолюції № 1165).
Положення частини другої статті 32 Основний Закону України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особістові та сімейне життя особини (у тому числі й тієї, яка займає посаду, пов'язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї).
Такими підставами є:
- згода особини на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї,
- а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв'язку з частиною іншою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особістові та сімейне життя, яку допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Право на приватність повинне захищати приватне життя особини і від засобів масової інформації. |
Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 62, 63, 66, 67, 69, частиною першою статті 95 Закону України „Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив: в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особістові та сімейне життя особини є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки худе, пов' язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особістові та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Зважаючи на викладене, норми статті 32 Конституції України деталізовані у положеннях Закону України "Про захист персональних даних".
Варто зазначити, що запровадження механізму відповідальності за порушення вимог щодо захисту персональних даних є необхідною передумовою побудови в Україні належної інституційної та правової системи захисту персональних даних на шляху до європейської інтеграції, що неодноразово підкреслювалось у базових документах, що регулюють двосторонні відносини між Україною та ЄС, зокрема Порядком денним асоціації Україна - ЄС, Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.
Реалізація цих завдань без наявності правового механізму відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних не вбачається можливою.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних" від 2 червня 2011 року № 3454 - VI (далі - Закон № 3454 - VI) прийнято Верховною Радою України з метою приведення законодавства України в частині встановлення відповідальності за порушення вимог щодо захисту персональних даних у відповідність до положень Конвенції Заради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних, ратифікованих Законом України від 6 липня 2010 року № 2438 - Vl, Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламент те заради від 24 жовтня 1995 рок щодо захисту осіб у зв'язку з обробкою персональних даних те щодо вільної передачі такий даних, а також закон України "про захист персональних даних".
Разом з цим, Закон № 3454 - VI належним чином регулює питання відповідальності осіб за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних відповідно до чинних європейських стандартів у цій сфері та дає можливість належно виконати вимоги Конвенції Заради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних, згоду на обов' язковість яких для України надано Верховною Радою України.
У свою чергу, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних" щодо перенесення терміну введення в дію" від 13 січня 2012 року № 4343 - VI, яким перенесене термін відповідальності з 1 січня 2012 року на 1 липня 2012 року.
Олексій Мервінський, голова Державної служби України з питань захисту персональних даних.
Дивитеся в розділі ЮРTV відеоінтерв'ю з Олексієм Мервинским.
